Ексклюзиви
Понеділок, 15 червня 2009 18:16
Микола Рябчук
Микола Рябчук
Микола Рябчук

Дондуїт

 

Ми з родиною потрапили до Америки в середині 1990-х, коли синові було 6 років. Він практично зовсім не знав англійської, але зразу пішов до школи. І вже через кілька днів запитав мене:

— Тату, а що таке "дондуїт"?

Я не знав, але мама — на те й мама, аби зразу все зрозуміти.

— Хто тобі це казав?! — запитала грізно.

— Місіс Гамфрі, — сказав малий. Тобто — вчителька.

— "Don"t do it" означає "не роби цього".

Я завітав до школи, і місіс Гамфрі пояснила мені, що хлопчик — гіперактивний, і що варто давати йому якісь відповідні пігулки. Американці шалено люблять усілякі пігулки. Але шкільний психолог сказав, що це в нього просто адаптаційний синдром: він хоче спілкуватися з дітьми, але не може, і тому штурхається, відбирає крейони і, взагалі, привертає до себе як може увагу.

Досить швидко, однак, він опанував мову і його гіперактивність помітно зменшилася — без жодних пігулок.

Кримські депутати обпісювали готельні вазони

Зате відтоді ми часто з дружиною згадуємо той епізод, аби краще зрозуміти поведінку різних людей у різних, більш-менш подібних, ситуаціях. Наприклад — п"яний дебош якого-небудь українського міністра в німецькому аеропорту. Або — "художества" кримських депутатів років 10 тому в Брюсселі, де вони обпісювали готельні вазони.

А що їм, бідакам, іще робити в Європі з єдиною мовою, яку вони за життя сяк-так вивчили, та й ту переважно в матірному варіанті? І де ж його взяти на кожного з них добродушну місіс Гамфрі, яка би щоразу пояснювала б дорослим дядям: "Донт ду іт!"? Може, пігулками їх нагодувати, абощо?

Зараз ви читаєте новину «Дондуїт». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

29

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода