"9 липня 2006 року після обіду я поспав, пограв у PlayStation. Увечері виграв фінальний матч Кубка світу", – написав Андреа Пірло в автобіографії "Мислю, отже граю".
Того дня Італія в серії пенальті обіграла Францію і вчетверте стала найсильнішою командою планети. Її очолював Марчелло Ліппі – перший тренер, який вигравав Лігу чемпіонів і Кубок світу.
У його гравців із золотого складу краще виходило на полі, ніж на тренерській лаві. Капітан Фабіо Каннаваро, який узяв "Золотий м'яч", провалився в Саудівській Аравії, нині працює в периферійному Китаї. Філіппо Індзагі посів із "Міланом" 10-те місце в чемпіонаті, а згодом його звільнили зі скромної "Болоньї". Дженнаро Гаттузо протримався в "Мілані" півтора року і зганьбився у групі Ліги Європи. Очолив "Наполі" та привів його до сьомого місця. Хоча торік команда була другою. Виграв Кубок Італії, але з футболом, від якого хочеться перемкнути канал. Алессандро Неста не зміг вивести "Фрозіноне" до вищої ліги.
В італійській тренерській школі криза. Часи Арріго Саккі, Фабіо Капелло, Марчелло Ліппі, Карло Анчелотті минули. Наступники – Массіміліано Аллегрі та Антоніо Конте – фахівці якісні, але калібром нижчі. Їхня стеля – фінали Ліги чемпіонів та Ліги Європи.
Востаннє італійська команда ставала найкращою в Європі
10 років тому. Це був "Інтер" із португальським тренером
Жозе Моуріньйо.
Мозком Франції, яка програла Італії 2006-го, був Зінедін Зідан. Нині – триразовий переможець Ліги чемпіонів на чолі іспанського "Реала".
Мозком чемпіонів був Андреа Пірло. Остання надія Італії
2 
1
Коментарі