У першій половині 1990-х "Мілан" домінував у італійському та європейському футболі. Команда чотири рази перемогла в національному чемпіонаті та тричі поспіль грала у фіналі Ліги чемпіонів. Та навесні 1996-го клуб Сільвіо Берлусконі програв у Кубку УЄФА французькому "Бордо". Сенсаційності двоматчевій дуелі додавав її перебіг. "Мілан" виграв у першому матчі вдома – 2:0, але на виїзді був знищений – 0:3 – вилетів із турніру, якого ніколи не вигравав.
Берлусконі мав звичку: купувати футболістів, які забивали м'ячі у ворота його команди. Тому влітку надіслав помічника Адріано Ґалліані до "Бордо", щоб той узяв Крістофа Дюґаррі – саме він у провальному для "Мілана" поєдинку зробив дубль. Натомість інший лідер "Бордо" – француз 24-річний Зінедін Зідан вирушив у Турин до футбольного клубу "Ювентус".
Це була ключова помилка керівництва "Мілана". Дюґаррі став символом подальшого провалу клубу Берлусконі: 1997-го команда програла норвезькому "Русенборгу" в Лізі чемпіонів, посіла 11-те місце в чемпіонаті, Дюґаррі перейшов до "Барселони".
А "Ювентус" вигравав чемпіонати Італії та грав у фіналі Ліги чемпіонів. Команда, у якій був Зідан, відібрала у принципового суперника статус гегемона європейського футболу. А сам француз вийшов на пік 1998-го – став чемпіоном світу, забивши двічі у фіналі бразильцям, і виграв "Золотий м'яч".
Однак у Турині Зідана не дуже люблять. Бо 2001-го він захотів до іспанського "Реала" і написав про це на серветці президенту клубу Флорентіно Пересу. І саме в Мадриді Зізу почав творити історію. П'ять виграшів Ліги чемпіонів – гравець, помічник тренера і тричі поспіль головний тренер – не дадуть збрехати
5 
1
Коментарі