Їдуть екстрасенси, туристи, кіношники – як доживає віку палац Муравйових-Апостолів, де жили вороги російського царя

39

Село Хомутець Миргородського району на Полтавщині небезпідставно вважається туристичним. Тут розташована одна із найцікавіших історичних архітектурних споруд – пам'ятка садово-паркового мистецтва національного значення "Садиба декабристів Муравйових-Апостолів".

Маєток був розпланований ще у XVIII столітті нащадками українського гетьмана Данила Апостола. Нині майже втратив первісну красу і перебуває у занедбаному стані. Попри це до будівлі час від часу з'їжджаються туристи аби сфотографуватися на фоні пам'ятки та походити територією, де колись гуляли представники знаної родини Муравйових-Апостолів.

Туристичною привабливістю Хомутець завдячує і вдалому географічному розташуванню. До курортного Миргорода тут не більш як 15 км, а до села Великі Сорочинці, де проводиться "Сорочинський ярмарок" - трохи менше 30.

Кореспондентка Gazeta.ua побувала у Хомутці та дізналася в якому стані зараз перебуває історична пам'ятка та які перспективи її чекають у майбутньому. А також дослідила історію будівлі та її мешканців.

- Наш навчальний заклад знаходиться на території парку Хомутецький, де стоїть і садиба. Ми практично пішли із її приміщення. Торік відсвяткували 100 років, - каже директор відокремленого структурного підрозділу "Хомутецький фаховий коледж Полтавської державної аграрної академії" 50-річний Сергій Шинкаренко.

Випадково зустрічаємося з ним на території. Погоджується розповісти цікаві факти про пам'ятку.

 

Перед в'їздом у Хомутецький парк встановлений шлагбаум. Поруч нього інформаційні стенди. На одному розповідається про сам парк, на іншому розписані правила поведінки та заборони.

Сам парк має площу у 41 га. Колись тут росли сотні різних дерев. Нині ж багато із них всохли та назавжди втрачені. Однак є і віковічні дуби та липи. Вік деяких перевалює за 150 років і доходить навіть до 300.

До садиби веде добре утрамбована ґрунтова дорога. Помічаю за деревами турніки та спортивні снаряди – це стадіон коледжу. Його звели на місці зруйнованої більшовиками мурованої Троїцької церкви з дзвіницею, яка свого часу була збудована 1754 року.

Палац Муравйових-Апостолів нині переживає чи не найгірший період. Руйнація маєтку набула катастрофічного розмаху.

 

Палац побудував правнук гетьмана Михайло Данилович Апостол. Розбудовував з урахуванням настанов доби бароко. Перша згадка про головну будівлю маєтку датується 1780-ми роками.

Михайло був останнім прямим нащадком династії Апостолів. 1796 року до нього у Хомутець дорогою з-за кордону завітав племінник — російський дипломат, таємний радник, сенатор Іван Муравйов (його мати - Олена Петрівна Апостол - проти волі батька вийшла заміж за російського генерал-майора Матвія Муравйова. За що була позбавлена посагу та права успадкування родинного майна Апостолів. Померла під час пологів. Та згодом, коли спадкоємці чоловічої статі загинули, майно передали спадкоємцю по жіночій лінії. - Gazeta.ua).

 

Михайло Данилович попросив у Івана Матвійовича захисту від своєї колишнього дружини та її племінниці. Переконував, що вони хочуть заволодіти його майном. Іван Матвійович задіяв усі зв'язки та вирішив складну ситуацію з правом власності на маєток. На знак подяки Михайло Апостол запропонував небожу взятии подвійне прізвище: Муравйов-Апостол. Це дозволяло йому стати нащадком величезного статку, серед якого була і садиба у Хомутці.

Переїхав до Хомутецької садиби Іван Муравйов-Апостол 1817-го, наступного року після смерті попереднього власника. Частково перебудував палац, який постраждав від пожежі влаштованої родиною племінниці покійного Михайла Даниловича. Так сім'я виказала своє незадоволення заповітом.

Згодом Муравйов-Апостол перепланував парк, відновив дерев'яний палац та прибудував до нього муровані флігелі. Жив тут разом з другою дружиною та трьома синами — Матвієм, Сергієм та Іполитом.

 

На їх честь у парку висадили три дуби — настільки щільно один до одного, що утворюють ніби розтроєний стовбур. Дерево дожило до наших днів — його називають "дуб-трійця".

 

Коли царський режим викрив організацію, були видані накази про арешт. 3 січня 1826 року, не бажаючи здаватися у полон, застрелився 20-річний Іполит. Його братів заарештували. 25 липня у Санкт-Петербурзі стратили 30-річного Сергія. Згодом найстаршого з братів 33-річного Матвія – відправили у 20-річне заслання до Сибіру. Пізніше термін скоротили до 15 років. Відбувши покарання, Матвій Іванович Муравйов-Апостол дожив до старості та помер 1886 року у Москві.

Після страти синів Іван Муравйов-Апостол виїхав за кордон, а повернувся наприкінці 1840-х років. Однак у Хомутець приїхати не захотів. Тут усе нагадує про синів, казав. Помер 1851 року у Петербурзі.

 

Протягом наступних 50 років у садиби були інші господарі — маєток переходив з рук у руки. Був пограбований у часи Громадянської війни. Тоді ж знищили віковий дуб з роздвоєнним стовбуром.

1918-го маєток націоналізували. Спочатку перетворили на пункт допомоги селянам. Згодом утворили на його базі одну з перших в Україні агропрофшкіл, яку пізніше перепрофілювали на Хомутецький зоотехнікум імені Декабристів. Замість знищених споруд — будинків садівника та доглядальника, конюшні та оранжереї - на території садиби побудували гуртожиток для студентів та навчальні корпуси. Останній ввели в експлуатацію 1969-го. У той же період заклад реформували у ветеринарно-зоотехнічний коледж.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Яка може буть робота? Виживаєм" - як живе знаменита Пархомівка, куди їздять дивитися на Пікассо і Малевича

Палац Муравйових-Апостолів від самого заснування технікуму використовували як зоотехнічний навчальний корпус: п'ять аудиторій на другому поверсі, дві — на першому. Частину дерев'яного будинку обклали цеглою, прибудували актовий зал на 250 місць зі сценою. У добудованих одноповерхових спорудах поселили працівників.

 

Та все змінилося через один трагічний випадок.

- 1995 року наш навчальний заклад (тоді ще технікум. – Gazeta.ua) святкував 75-річчя. На той час тут був повністю зроблений косметичний ремонт, будівля обігрівалася, - розповідає Сергій Шинкаренко. - Та 1999-го на території загинув електрик. Була буря, обірвало дроти. Він вимкнув вимикач на підстанції. Так сталося що провода спаялися і струм не відключився. Він торкнувся дротів і його прихватило.

Після трагедії в навчальному закладі була комплексна перевірка охорони праці. На одному з кутів будівлі знайшли нібито осадження фундаменту і тріщину.

 

- Там поставили маяки цементні, а за місяць нібито їх порвало. Думаю, це неправда, бо якби була така інтенсивна руйнація – воно б усе за 20 років залізло під землю. Нас так просто "попросили", - веде далі директор.

З 2000-го садибу Муравйових-Апостолів зовсім не використовували у навчальному процесі. Останній захід у прибудованому клубі провели 2014 року. Відтоді актовим залом користуватися заборонили. Хоча він і не був аварійним, кажуть у коледжі.

Фото: Ольга Стенько

Палац викликає підвищену цікавість не лише у туристів. Тут знімали різноманітні програми та відеокліпи. Зокрема, один з епізодів популярного в Україні шоу "Битва екстрасенсів". А 1988 року знімальна група кіностудії ім. Олександра Довженка - відзняла на фоні будинку епізод до двосерійного кінофільму "Генеральна репетиція", що розповідає про юність Миколи Гоголя.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Жіночка тікає, а за нею воєнний. Нагнав і штани спуска" - володарка Оскара знімалася у селі під Полтавою

- Перед палацом росли дві великі блакитні ялини. У серпні місяці того року їх спиляли, бо дерева заважали зйомці. Не скажу, чи ці ялини були посаджені за часів Муравйових-Апостолів. В часи СРСР про збереження парку, можливо, і не думали, - каже Шинкаренко.

На той час косметичний ремонт в аудиторіях проводили регулярно і від колишньої розкоші Муравйових-Апостолів в інтер'єрі практично нічого не залишилося. Єдині елементи що збереглися до сьогодні — залишки ліпнини в холі та кесонна стеля з мореного дубу, з'єднана без жодного металевого кріплення.

 

- Коли технікум ще був у цьому корпусі, в цій кімнаті розміщувався музей Муравйових-Апостолів. В іншій був музей навчального закладу. Пам'ятаю сервант і високе дзеркало, були якісь речі. Частину експонатів передали у краєзнавчий музей. А де ділися меблі - я не знаю — не брав участі у передачі матеріальних цінностей, - зауважує директор.

Стану, в якому зараз перебуває будівля, вона набувала 21 рік.

- Перші роки будинок був у нормальному вигляді. Але, як кажуть, до першого розбитого вікна. Хтось зніс, заліз в пошуках металу, - розповідає Шинкаренко. - Я на посаді з 2013 року, при мені робили цей паркан, забивали вікна. Абсурдність ситуації в тому, що хоч будівля і є історичною пам'яткою - для міністерства освіти як такої зацікавленості (у збереженні та відновленні. -Gazeta.ua) - не було. Тобто, викласти кошти на реставрацію вони не можуть, - пояснює керівник закладу.

 

За його словами, будівля на балансі коледжу перебуває як навчальний корпус.

- Залучення коштів з культури для освітнього закладу — неможливе. Для обласного бюджету — також. Маю цілу теку листування з нардепами, міносвіти та губернатором. 41 гектар парку треба доглядати, щоб це був парк, а не стихійний ліс. Для цього треба фахівець — садівник, агроном. Більшість території у нас розподілена між співробітниками, навчальними групами. Бо якби ми не косили і не доглядали, то тут би страшні хащі були. Та агронома у нас немає — не передбачений штатом. Коледж ветеринарного, а не агрономічного спрямування. Але ми населення сільського масштабу, ми знаємо як на землі працювати.

Років три тому в парку досадили кілька нових лип — обабіч алеї і подекуди по парку. Останні роки спостерігають помітне пошкодження старих дерев, яким по 100-150 років. Спочатку трухлявіють зсередини, а потім розвалюються.

- Та ми ме маємо права самостійно вирізати чи обпилювати їх. Тому багато де по лісу стоять сухі "шпилі", - пояснює Сергій Васильович.

На парк та те, що залишилося від палацу, у коледжу є плани. Вже найближчим часом мріють тут все відновити та зробити пам'ятку привабливою для туристів. Маєток хочуть зробити діючим.

 

- У колективу є плани. Як такого приміщення клубу в нас немає зараз — іноді пристосовуємо для проведення заходів спортзал або інші приміщення. А провести гарний КВК, святковий концерт чи ще щось — для цього треба будівля з відповідною звукоізоляцією та акустикою, - додає директор.

Його оптимізм має підґрунтя: пам'ятка національного значення отримала шанс на друге життя. У травні 2021 року Хомутецький палац Муравйових-Апостолів став одним з чотирьох об'єктів на Полтавщині, що потрапили до президентської програми "Велика Реставрація". В закладі кажуть, що мова йде не лише про консервацію чи косметичний ремонт, а про повне відновлення будівлі.

- Ми зацікавлені у будь-яких перспективних планах. Зрозуміло, якщо це буде готель, який обнесуть бетонним парканом - нам таке не потрібне. А якщо це перспективний план...Тут можна буде проводити сільськогосподарські семінари, виставки. Можемо бути таким епіцентром, - додає на останок Шинкаренко.

ІСТОРИЧНИЙ БУДИНОК КРЕДИТНОГО ТОВАРИСТВА ПЕРЕДАЛИ РЕЛІГІЙНІЙ ГРОМАДІ

У центрі Хомутця є ще одна цікава пам'ятка — будівля в стилі українського архітектурного модерну. Будинок кредитного товариства побудували за типовим проєктом архітектора Опанаса Сластіона на початку XX століття.

 

Має характерні декоративні елементи — зокрема, шестигранні двері та вікна з фігурними рамами. У радянський період там був клуб та бібліотека. За часів незалежності споруду передали релігійній громаді. Частину будівлі розібрали, прибудувавши круглу церковну башту з куполом.

Нині стара будівля перебуває в жахливому стані — над нею розібрали дах. Щоправда, місцеві жителі сподіваються, що церква збереже будинок.

 

-У церкви перегнили балки і вони зняли все, будуть перекривати, - сказала одна з місцевих, ім'я не називає.

Новий дах можуть поставити не такої ж форми, як передбачав у проєкті сам Сластіон. У селі не надто опікуються збереженням архітектурних пам'яток. Наприклад, Земську школу того ж часу в аналогічному архітектурному стилі, вже ніхто і ніколи не побачить — її довели до руйнації та розібрали 2008 року.

×