Зранку 9 травня, на Пагорбі Слави, що на вулиці Пасічній у Львові, розпочалось вшанування загиблих солдат у роки Другої світової війни. Кілька десятків ветеранів та сотні простих львів'ян приносили квіти та свічки.
Не далеко могил захоронених солдатів радянської армії, ще о 9-тій, вишиковується з сотня правоохоронців, а також чоловіки у військовій формі з "Самооборони" та Нацгвардії. Через дорогу, на мотоциклах, з'їжджаються трохи більше десятка львівських байкерів.
"Чекаємо байкерських вовків з Росії. Може, хто наважиться приїхати в Львів. Але поки дивимось мирно тут, так певно все нецікаво і закінчиться", - говорить байкер Андрій.
Близько 10.30, до меморіалу поспішає чоловік років 60, називається Олександром Косторним. Вже майже на сходах, біля самої охорони, чоловік чіпляє собі на груди георгієвську стрічку. До нього одразу поспішають чоловіки у камуфляжній формі. Просять зняти комуністичний символ.
"Ви тут провокацій не чиніть. Зніміть по доброму, інакше допоможемо вам. Під цим так званим вашим символом наших хлопців на Сході країни вже півтора року вбивають. 128 солдат з Львівщини загинули, а ви собі таке дозволяєте", - каже до провокатора Йосип Ситник із фракції "Свобода".
Чоловік відмовляється зняти стрічку. Зрештою хтось із чоловіків зриває її силоміць. Топчуть. Косторного відпускають. Той одразу йде.
"Сьогодні ще побачив, що комуністи принесли вінок до вічного вогню. На червоній стрічці написали від комуністичної партії. В нас нема вже такої партії. Тому нема чого подібне писати. Вінок залишили, надпис акуратно відстригли. Чекали основних провокацій якраз від головного комуніста Львова - Олександра Калинюка. Подейкували, що має прапор сюди червоний принести. Вирішили запобігти біді. З десяток наших свободівців, пішли туди до нього до дому. Він якраз виходив з під'їзду з червоною шматою. Облили кефіром, а потім і заблокували його у квартирі. Хай зло краще дома сидить. Перш за все переймаємось і за нього, чоловік не молодий, чого буде виходити з хати, не дай Бог щось з ним нині станеться. Кажуть в міліцію звернувся, ну що ж поробиш. З комунізмом треба боротися. Думаю наступного року цей холм також буде зовсім інакше виглядати. Замість радянських гербів треба буде оздобити це місце тризубами, синьо-жовтими прапорами. Кажуть же ветерани, що вони за рідну землю воювали, ну от і хай рідні символи будуть ", - додає Ситник.
Попід руку з другом, до могил загиблих солдат, з букетом бузку йде 90-річний Ярослав Дуда. У чоловіка на грудях багато нагород.
"У 43-му мені було 17, як пішов на війну. Воював на першоукраїнському напрямку. По закінченні демобілізувався як іноземний підданий, бо тоді ще жив у Польщі. Потім переїхав в Україну. Нині для мене цей день, то не свято, а перш за все траур, великий траур. Бо бачив війну і бачив, скільки моїх побратимів померло до закінчення цієї війни. Та тоді було легше, хоч знав проти кого і чого воюєш, мав ціль, мав конкретне завдання. Зараз також йде війна, та воює брат з братом. Тоді був кожен день розпланований, йшли на Берлін, а тепер, ні чітких позицій, ні командування. Війна закінчиться як Путін помре, бо інакше спокою не буде", - роздумує Дуда.
Біля могили радянського солдата фотографує свого трьох річного сина 49-річний Руслан. Малий акуратно розкладає червоні тюльпани.
"Щороку сюди приходжу, спочатку з дружиною, вона у мене росіянка, тепер із сином. Для нашої сім'ї нинішній день це день втрат. Приходимо пом'янути померлих. Я сам багато прожив в Росії. В свій час воював у Грузії. Тепер, коли дивлюсь, що чине російська влада проти України, жахаюсь. Маю багато прикладів, що офіцери, солдати в Росії відмовляються їхати на війну в Україну. Вони не хочуть вбивати наших людей, знають, що ця війна безглуздя. Але є й такі, які від мене відмовились тепер, а колись були кровними друзями", - розповідає чоловік.
Трохи далі за 12 годину, до меморіалу приїздить начальник обласної міліції Львова. Звітує про те як вдалось провести основні заходи. Опісля роз'їжджаються більшість задіяних в охороні об'єкту міліціянтів та "самооборонівців".
"На щастя, все пройшло спокійно нині і без провокацій. Те що був один чоловік, то це так, громада швидко привела його до тями. Ми задіяли для охорони порядку нині 820 людей особового складу. Торік було 1200. З кожним роком цей день має все менше ажіотажу. З районів мені також доповіли, що все проходить спокійно. До кінця дня правоохоронці ще патрулюватимуть вулиці", - каже Дмитро Загарія.
3 
1
Коментарі
5