На військовому меморіальному цвинтарі біля села Червоне Золочівського району на Львівщині відбулося урочисте перепоховання воїнів дивізії "Галичина", які полягли у битві під Бродами 1944 року. Так вшанували 77-му річницю прориву дивізії із "Бродівського котла".
Останки віднайшли члени Товариства пошуку жертв війни "Пам'ять" та меморіально-пошукового центру "Доля". Поховали із військовими почестями у кількох могилах. Поминальне богослужіння відправили у каплиці, встановленій на території кладовища.
Віддати шану полеглим прийшли ветерани дивізії "Галичина" Зенон Врублевський і Степан Гураль, родичі дивізійників, члени братства ОУН-УПА, духовенство, представники місцевої влади та молодіжних організацій.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому українці масово вступали до німецької дивізії: історія 94-річного есесівця
"Перепоховали сьогодні останки 19 вояків дивізії "Галичина", які знайшли на місцях боїв. Останки трьох бійців мають на собі військові жетони, по яких можна визначити їхні імена. Один жетон на жаль повністю розсипався, на ньому неможливо розібрати напис. Але судячи з матеріалу, його власник був дивізійником. Разом з отстанками ще одного бійця відкопали німецьку військову амуніцію та релігійні медальйони із українськими надписами. Швидше за все це теж воїн дивізії. Один із віднайдених бійців без медальйона лежав разом із чотирьма дивізійниками, тож не знаємо українець це чи німець", - розповів у коментарі Gazeta.ua керівник товариства "Пам'ять" Любомир Горбач.
Для ідентифікації перепохованих останіків пошуковці будуть скеровувати запити у німецькі архіви.
"Минулого року нам вдалось ідентифікувати 10 прізвищ. Сподіваюсь, спільними зусиллями встановимо і ці також, щоб родичі могли прийти сюди і віддати їм шану", - зазначив керівник меморіально-пошукового центру "Доля" Святослав Шеремета.
Присутні поклали квіти та провели молебень поруч з братньою могилою вояків Першої української дивізії в селі Підгірці Золочівського району та біля меморіалу воїнам-дивізійникам на горі Жбир. Там діє молодіжний патріотично-вишкільний табір "З золотим левиком на рукаві". Провели концерт повстанської пісні, а реконструктори продемонстрували зразки військової техніки і озброєння українських дивізійників.
Під час концерту виступили Тарас Житинський, який заспівав декілька пісень дивізійників та Січових стрільців. А також гурт "КораЛЛі", які на сопілці і колісній лірі виконали пісню "З золотим левиком на рукаві".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "В СС "Вікінг" були у відрядженні" - як воювали українці в елітній німецькій дивізії у Другу світову
"Прорив дивізії з оточення відбувався 21-22 липня 1944 року. Тут знаходиться поле, звідки хлопці дивізійники проривалися крізь масу червоного війська, яке їх оточило. Щоб потрапити до лісу їм потрібно було пройти близько 400 метрів під обстрілом. Це була жахлива масакра. Ніхто не знає скільки їх тут полягло. Дуже багато. З близько 12 тисяч дивізійників, що брали участь в битві, загинуло від двох до семи тисяч. За моїми підрахунками, з оточення вирвалося біля двох тисяч. Багато поповнили лави УПА, хтось повернувся додому. Півтори тисячі, тих хто вийшов з оточення зібрались у селі Середнє на Закарпатті та повернулись у навчальний табір Нойгамер на переформування дивізії", - каже заступник голови Галицького братства вояків дивізії "Галичина" Ігор Іваньков.
За його словами, українці не мають права забувати своєї історії. Слід спростовувати радянські міфи.
"На дивізію навішано багато ярликів. Це було суто фронтове формування, ніколи не брало участь в розстрілах чи каральних акціях. Лише задіювались у поборюванні комуністичних червоних партизанів у Словачичні. Та це були вороги. У цих загонах були засланці з Радянського Союу", - додає Іваньков.
Військовий цвинтар у селі Червоне відкрили ветерани дивізії "Галичина" 1994 року. Тут поховані також німецькі та радянські вояки-учасники бою під Бродами. Встановили понад 500 хрестів.
14-та гренадерська дивізія Ваффен СС "Галичина" формувалась із 1943 року з українців-галичан. До її лав зголосились 83 тис. добровольців, із-поміж яких відібрали 16 тис. Командиром дивізії був призначений генерал Фріц Фрайтаг.
Улітку 1944 року дивізія разом із 13-м корпусом четвертої танкової армії тримала оборону біля м. Броди. В результаті наступу радянських військ 18 липня 13-й корпус потрапив в оточення, а "Галичина" була кинута на різні ділянки фронту для ліквідації небезпечного становища. Після жорстоких боїв під Бродами 13-й корпус припинив існування, а залишки дивізії на чолі з генералом Фрайтагом прорвалися із оточення і почали пробиватися у Закарпаття.
Наприкінці 1944 була сформована нова дивізія загальною чисельністю 18 тис. чоловік. Наприкінці 1944 року на початку 1945 року дивізія "Галичина" вела оборонні бої в Словаччині і Словенії. На початку березня 1945 року дивізія за розпорядженням Українського Національного Комітету була включена до складу Української Національної Армії під командуванням генерала Павла Шандрука.
У квітні 1945 року дивізія відбила в радянських військ замок Ґляйхенберґ в Австрії. Завдяки українським воякам містечко Ґляйхенберґ не попало під радянську зону окупації Австрії. Наприкінці квітня дивізію вивели зі складу військ СС та присвоїли нову назву – 1-а українська дивізія Української національної армії.
Після капітуляції Німеччини вояків дивізії інтернували у британській та американській окупаційних зонах, а після 1948 року вони роз'їхалися по всьому світу – у США, Канаду, Австралію, Аргентину та інші країни.
2 
1
Коментарі