На ліквідацію Чорнобильської трагедії в серпні 1986 року з Карлівки на Полтавщині мобілізували 12 чоловік. До Прип'яті доїхали 10. Комуністична партія вирішила, що ці двоє потрібніші на місці. Один був учителем, другий - якимось партійним функціонером.
Про це "Газеті" розповів ліквідатор аварії на ЧАЕС Леонід Брюховецький.
- 10 чоловік виїхало до Білої Церкви. Там нам видали військову форму й повезли до Чорнобиля. Розмістили за 18 кілометрів від Прип'яті, поблизу села Оране.
Як дізналися про аварію на ЧАЕС?
- 1986-го мені було 25 років, я мешкав у Карлівці, хоча родом із Чутового. Працював на машинобудівному заводі інженером-конструктором. Про аварію дізнався з телевізора. Щоправда, інформація про неї з'явилася десь через тиждень, на травневі свята.
Я навчався в Київському технологічному інституті харчової промисловості. Потім відслужив півтора року в армії, а після неї закінчив офіцерські курси. Був лейтенантом запасу. В серпні 1986-го мене викликали до військкомату. Повідомили, що збираються послати на ліквідацію аварії.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Білорусь пускатиме туристів у Чорнобильську зону відчуження
Яку функцію ви виконували під час ліквідації катастрофи?
- Я був командиром зводу. Під моїм командуванням - 30 солдатів. У розпорядженні мав вантажівку. Щоранку шикувалися, сідали в авто та їхали працювати. Наш табір був в селі Оране за 18 км від Прип'яті. Жили в наметах по 10 чоловік. Всього в таборі було близько 1000 чоловік з усіх областей України.
Я мав дозиметр, мусив вимірювати радіацію. Знаючи ці дані, визначав, скільки часу можемо працювати. Також вираховував, скільки кожен боєць підхопив радіації. Максимально дозволеним рівнем опромінення було 25 рентгенів. Коли хтось отримував таку дозу, його мали замінити. Крайню кількість радіації можна було набрати за місяць.
Ми були декілька днів на даху реактора. Я піднімався перший, заміряв рівень радіації та відправляв людей у спеціальних захисних костюмах розчищати завали. Костюми важили майже 30 кілограмів. Після роботи на реакторі мав дивне відчуття - нібито все тіло тремтіло. Потім ми закопували в землю забруднену радіацією техніку. Робили спеціальні котловани й розчищали дорогу до них.
Рівень радіації був високим?
- Загальний рівень був високий. Під Ораним, де розміщався наш табір, зафіксував 5 мілірентгенів. На даху реактора - майже 400 мілірентгенів. Природній рівень випромінення - 18-20. Були місця, де дозиметр просто зашкалював.
Як зараз проходить ваше життя? Спілкуєтесь з іншими ліквідаторами?
-Зараз мешкаю в Карлівці. Двоє ліквідаторів живуть на одній вулиці зі мною. Іноді зустрічаємося. Мені 57 років, з'являються проблеми зі здоров'ям. Із впливом радіації я їх не пов'язую. Держава про нас з кожним роком все більше забуває. І люди теж. 24 квітня хіба зберуться на мітинг, привітають та й усе.
Українські дипломати у Відні повели переговори з Міжнародним агентством з атомної енергії. Відтепер в усіх офіційних документах Агентства будуть використовуватися географічні назви Chornobyl і Kyiv замість російської транслітерації Chernobyl і Kiev.
2 
Коментарі