У селі Розумниця Ставищенського району 6 серпня напали на сільського голову Лідію Чуприну. Хотіли налити в рот отрути і побили, говорить жінка. Нині вона в лікарні.
Торік 7 серпня селяни висловили недовіру Лідії Чуприні, бо нібито розпродувала землі населеного пункту і погано виконувала свої обов'язки. Її відсторонили від посади. Виконувачем обов'язків сільського голови та секретарем стала Лариса Покотило. Однак Лідія Чуприна звернулася до Київського окружного адміністративного суду. Судді виявили порушення у документі про її відсторонення. Поновили жінку на посаді і зобов'язали село виплатити їй 50 тис. 430 грн за вимушені прогули.
6 серпня цьогоріч Лідія Чуприна вперше вийшла на роботу після перерви. Раніше цього не зробила, бо Лариса Покотило не зробила в її трудовій книжці запис про поновлення на посаді, каже. У сільраді ж переконують, що помітки немає, бо сільський голова не дала документ. Обіцяла сама піти у виконавчу службу. Там не з'явилася.
— Того ж дня до мене в кабінет увірвався Сергій Покотило, заломив руку й видер телефон, — розповідає Лідія Чуприна, 68 років. Спілкуємось у палаті відділення терапії Ставищенської райлікарні. — В руці тримав якусь рідину, схожу на гель. Хотів налити її мені до рота. Флакон я вибила, але рідина потрапила на обличчя та одежу. Шкіру пекло, наче вогнем. З ним була дружина Лариса. Схопила мене за коси й била кулаком по голові. Я кликала на допомогу, але ніхто не ворухнувся. Забігла в медпункт і зачинилася зсередини. Викликала поліцію. У Ставищі поїхала в лікарню, перевірилась на струс мозку.
Показує синці на лівому плечі. На обличчі опіків не видно.
— Це Лариса Покотило рік тому збирала підписи про моє звільнення, — веде далі. — А людям казала, що підписи потрібні для виділення землі її сину, який служив в АТО. Він приписаний у Києві, тому в селі видати йому ділянку неможливо. Пропонувала мені 100 доларів. Каже: "Тобі що, не треба гроші?". Відмовила. Виходячи з двору, вона сказала: "Ось я тобі зроблю".
У центрі села Розумниця — розмальована зупинка. На перехресті між дерев видно жовто-блакитний прапор. Біля сільської ради нова дерев'яна лавка й урна. Зацементована, щоб не вкрали.
У раді всі двері зачинені, окрім пошти. На дверях кабінету сільського голови чорним маркером написано: "Чуприна злодюга, брехло. Не дозволимо тобі знищити наше село. Громада села". Працівники відкривають нам кабінет сільського голови. Він захаращений. На столі розкидані документи, на них залишки курячих яєць. Біля столу валяється шкаралупа. Неприємний затхлий запах.
Їдемо селом до Лариси Покотило. Дізнавшись про це, з'їжджаються селяни. Кладуть велосипеди біля хвіртки жінки. Сідають на лавці та на сходах. Одягнені у домашні халати, лосини та футболки. Розпитуємо про бійку у сільській раді.
— Пішли того дня до сільської ради дізнатися, що голова робитиме далі. Бо люди її не хотять, — говорить 47-річна Лариса Покотило. — Я була на вулиці. Почула крики. Забігаю, а Лідія б'є над собою яйця і кричить фельдшеру: "Надя, вбивають!". Ми в такому шоці були, що не встигли записати на відео. Кажу всім, хто був у кабінеті: "Виходьте, бо скаже, що це ми їй наробили". Фельдшерка обслідувала її, дала успокоїтєльне. Сказала, що немає підстав викликати "швидку". Поліції голова заявила, що у неї вкрали телефон і облили хімією. Насправді її пальцем ніхто не тронув. Поки везли у відділок, попереписувала звання і як кого звати у машині. Молоду дівчину, стажерку, довела до сліз. Сказала, що її звільнять і посадять.
— Коли Чуприна була головою, то в селі бур'яни росли людського зросту. Де зараз стоїть Матір Божа, раніше був пам'ятник Леніну. 2015-го його вночі звалили, залишилися камінці. Просила голову — давайте приберемо. А вона: "Як вам треба, то й прибирайте". Так само було, коли на кладовищі впали двері у капличці, — приєднується до розмови 42-річна Любов Яричівська. — Ми знайшли спонсорів-фермерів, зробили пам'ятник, освятили його. Поставили в капличці двері. Привезли художника з Таращі, щоб розмалював зупинку. Продовжили проводити вуличне освітлення.
Лідія Чуприна пів року виписувала собі премії в розмірі 220% окладу, кажуть у селі. Отримувала 18 тис. грн. Коли депутати перестали за це голосувати, голова нібито давала премію секретарці Таїсії. А в неї забирала готівкою.
— Після поновлення Лідія Олексіївна не виходила на роботу майже два місяці, — продовжує Лариса Покотило. — Тому ми щодня складали акти про невихід. У липні провели збори. Зібрали 166 підписних листів проти голови села із 200 проживаючих у Розумниці. Найняли адвоката. Документи передали голові територіальної комісії Галині Білянівській. А вона навмисно затягла строки для розгляду справи. Комісію не зібрала і ми не змогли висловити недовіру. Адвокат звернувся до поліції, але кримінальне провадження не відкрили. Після цього селяни подали до суду на бездіяльність правоохоронців. 8 серпня виграли. Попереду суд, на якому жителі Розумниці доводитимуть, що голова територіальної комісії Галина Білянівська навмисно порушила строки.
Лідія Чуприна відкидає звинувачення у поганому управлінні селом. За час керівництва залучила інвесторів, каже.
— Було проведено вуличне освітлення. Зроблено обмостку навколо сільської ради. Утеплила приміщення, відремонтувала котел, побудувала кочегарку. А про премії скажу так: коли я захворіла, секретарка Таїса Миколаївна мене підміняла. Дала їй премію на 50-річчя. Всі документи про сесії я передавала в прокуратуру і районну раду на перевірку.
На посаду Лідію Чуприну обрали 2015-го. Перемогла єдиного конкурента — колишнього голову Андрія Швеця. Набрала 126 голосів. До цього працювала вчителькою математики у сільській школі.
— На виборах пайки по хатах на її підтримку розвозили, — говорить Тамара Коломієць, 50 років. — Їй допоміг місцевий фермер. За це вона пообіцяла дати йому в оренду землю, але обманула. Я 12 років пропрацювала у школі техпрацівницею, то добре її знаю. Вона нашу директоршу на той світ загнала. А вдома з чоловіком як б'ються, то чутно на пів села.
— Ліду Олексіївну не витримала колишня секретарка сільради Тамара Поліщук. Проробила із нею 10 місяців і звільнилася. Хоча їй до пенсії лишилося п'ять років, — каже Лариса Покотило. — Не хотіла на старості сісти через неї в тюрму. Пішла на біржу. А потім я знайшла у сільраді розпорядження, що її нібито взяли заготівельником дров. Хоча жодної ломачки в сільраді не бачила. Де ділися гроші на дрова — неясно.
— У мене дуже хворів чоловік. Помер у січні 2018-го. Перед тим восени на сесії, коли розглядались земельні питання, голова сказала: "Оно Шабатін слабий, скоро здохне. То я його землю комусь віддам". Так і зробила, — говорить Марія Шабатіна. Та потім люди допомогли мені повернути землю.
Голова їздила в Ставище зі списком людей, щоб їм не давали субсидії, перед громадою не звітувала, говорять селяни.
— В районі сміються з нас, а нам не до жартів. Уже стільки грошей витратили на адвоката, але підемо до кінця. Якщо треба буде, то й до президента поїдемо. Звільнимо її по закону, — каже 54-річна Людмила Антонюк із Розумниці. — Справа не в бур'янах. Вона не любить село й не поважає людей. Ще й у сусідні села дзвонить, щоб допомогли їй угамувати нас.
У поліції ситуацію з імовірним нападом на Лідію Чуприну не коментують.
3 
Коментарі