У Білоцерківському районі фіксують часті випадки підпалу трави. Вогонь нищить ліси і лісосмуги.
— У квітні горів весь район. Двічі за місяць разом із пожежниками виїжджали у Володимирівку, Сидори, Озерну, Томилівку. У Городищі, Піщаній, Шкарівці, Іванівці, Кожанці та Фурсах пожежі були по три рази. В Узині й прилеглих селах — по п'ять, — говорить голова Білоцерківської районної громадської організації мисливців та рибалок Леонід Дейнека, 66 років. — На трасі Біла Церква — Володарка 11 разів фіксували загоряння трави. Це все — підпали.
Біля трас ліси й болота. Звірі, які там живуть — гинуть від полум'я, продовжує очільник спілки.
— Туди прилетіли качки, поробили гнізда. Є зайченята у кублах, їжаки і плазуни. Коли трава горить — зайчиха тікає, а зайченята гинуть. Куріпки теж не встигають рятуватися.
У районі є випадки, коли браконьєри полюють на тварин чи качок. Хоча із 1 квітня по 15 червня діє заборона задля збереження популяції диких тварин.
— Два тижні тому отримали повідомлення, що людина з рушницею ходить по ставках біля Рибгоспу. Приїхали. Виявляється, чоловік з воздушкою стріляв по воронах, — веде далі Леонід Дейнека. — Дзвонять люди. Виїжджаємо часто по троє-четверо чоловік. Беремо працівників дозвільної системи, поліції. Бо "стрільці" як нас забачать, то все ховають у машину. Ми не маємо права її оглядати. Зустрічаємо багато любителів нічної охоти на дорогих автомобілях. Мають прибори нічного бачення, тепловізори. Бензину палять більше, ніж коштує заєць. Але їдуть убивати. Завдають шкоди і навколишні агропідприємства, які обробляють угіддя ядами. На одному знайшли три мертві косулі.
До районної організації мисливців і рибалок входить 700 людей. Білоцерківський район поділили на дев'ять обходів. У кожному на добровільних засадах порядкує єгер. У селах створили 30 мисливських колективів. Щорічний внесок із людини за членство в організації становить 900 грн.
3 
Коментарі