— Торік розрахувалися за квартиру. Досі не можу спокійно реагувати на слово кредит, — розповідає киянка 40-річна Олена Карпова. З чоловіком Єгором наприкінці 2007 року оформила позику на двокімнатку.
— Батьки та родичі подарували гроші на весілля. Ми їх поклали на депозит у банк, із можливістю поповнювати. 2007-го я заробляла тисячу доларів на місяць. Мою зарплату клали на депозит, жили на гроші чоловіка. Наприкінці року наважились узяти кредит на житло. Двокімнатна квартира в новобудові коштувала 40 тисяч доларів. Будинок був зведений, лишилося підключити комунікації. На вторинному ринку таке житло коштувало 45–50 тисяч доларів.
14 тисяч заплатили одразу. Решту взяли в кредит під 12% річних на 15 років. Щомісяця мали виплачувати по 800 доларів. Курс тоді був 5 гривень. Планували погасити позику за 10 років. Я працювала у великій юридичній фірмі. Чоловік був журналістом, вів додаткові проекти. Разом щомісяця заробляли 9 тисяч гривень. Половина йшла на кредит. На життя вистачало.
Потім почалася фінансова криза, долар подорожчав. Майже всі заробітки віддавали на погашення позики. Грошей бракувало. Почали сильно сваритися з чоловіком. Вирішили шукати підробітки. Я стала писати курсові й дипломні роботи для студентів юридичних вузів. Чоловік влаштувався нічним охоронцем, брався розкручувати сайти. Спали по 4–5 годин на добу. Отримані гроші розкладали по конвертах — кредит, їжа, одяг, відпочинок. Ще в один — долари на випадок, якщо хтось захворіє. Батьки сильно допомагали. Щотижня передавали автобусом курятину, яйця, сир. Ми купували тільки крупи та кетчупи.
2010-го я завагітніла. Вирішила робити аборт. Порахували з чоловіком, що дитину не зможемо потягнути. Уже сиділа під кабінетом, як приїхали мої батьки. Просили лишити дитину, обіцяли допомагати в усьому.
Коли народилася донька, стало ще важче. Дитина постійно хворіла. Потрібні були дорогі суміші, лікування, одяг. Наш щоденний раціон складався з гречки, курятини та салату з капусти. Забула, що таке шоколад і відпустка. Ремонту в квартирі так і не почали, жили з голими стінами. Чоловік вирішив їхати працювати на будівництво в Чехію, щоб мати, чим гасити позику.
2014-го вперше поїхали у відпустку. Друзі придбали будинок в Італії. Запросили нас на тиждень. Ми тільки білети купили. Після поїздки зрозуміла, що треба заробляти більше. А для цього — додатково вчитися. Записалася на курси англійської, вступила на міжнародне право. За два роки влаштувалася на роботу в міжнародну паливну компанію.
Торік у березні нарешті виплатили кредит на житло. Зараз із чоловіком маємо хороші роботи. Він у Чехії прораб. Я більшість часу з дочкою проводжу в Лондоні по роботі. Там орендую житло. Наша квартира в Києві стоїть порожня. Перед Новим роком повністю завершили ремонт.
Проблемні позики продадуть
Фонд гарантування вкладів продає права вимоги за іпотечними кредитами неплатоспроможних банків. На балансі фінустанов перебуває 40 тис. позик на 68 млрд грн. За більшістю кредитів боржники не платять.
— Придбати кредити може фізична чи юридична особа, крім боржника і поручителя за його кредитом, — каже 26-річна Анна Теселько, керівник проекту "Публічні аукціони". — Найчастіше проблемні позики купують компанії, що роблять на цьому бізнес. Зокрема, колектори. Потім вимагатимуть повернути гроші. Були випадки, коли боржники зверталися до посередників. І в такий спосіб викупляли свої кредити. Якщо людина не платила і позику виставили на аукціон, то зняти її з продажу фактично неможливо. Аукціон вдасться зупинити, якщо є рішення суду
Маргаріта ДИКАЛЮК
5 
1
Коментарі