Привіт, кумо! Знаєш, чого в Європі в останній рік зросли злочинність і народжуваність? Це все наші. Ще шість років тому в Лондоні можна було сказати щось непристойне в громадському транспорті, а всі усміхаються. Бо ж ніхто не розуміє! Зараз цим забавкам настав кінець: третина автобуса обуриться українською, інша — польською.

По всій Європі за останні кілька років розвинулася ціла мережа наших. Наші посилають додому гроші, витягують за кордон інших наших. З України до Лондона везуть херсонські помідори, з Росії — тамтешні бойовики, попсу і книжки, а з Польщі на мою вулицю приїхала ціла перукарня. Так і називається: "Фризиєрня польська".

Я звикла до цього явища в Лондоні, але повний його масштаб зрозуміла тільки тоді, коли поїхала до приятелів у Мюнхен. Ми з подругою Дашею подалися кудись на розпродаж дизайнерського одягу в район, де вона рідко буває. У метро зустріли якусь знайому, разом з якою Даша ходила на курси підготовки до материнства. Вони розговорилися про дитячі хвороби і дійшли до діареї.

Ми з Дашею подалися на розпродаж одягу

— Я свою воджу тут до однієї врачихи в Мюнхені, вона також із Одеси, — сказала приятелька. — Вона прописала якісь ліки, мені скоро їх з Одеси передадуть, а поки що лікуємося німецькими.

Уже не пригадую, що зі свого боку розповіла Даша. Бо абсолютно несподівано зовсім незнайома тітка, яка сиділа поруч із нами, встряла в розмову і заявила:

— Я знаю спосіб, одна стара жінка розповідала. Треба засунути дитині в горло шість горошин чорного перцю, хай проковтне.

У мене очі вилізли на лоба від такого варварського рецепту, але я була в явній меншості. Не менш ніж піввагона мюнхенського метро виявилося нашими й закивало.

×