Кому: Богу

 

Богу можна написати лист.

Ось сюди, наприклад: "Містеру Христу (Богу), передати через Єрусалим, Ізраїль". Або сюди: "Равину Ісусу, Тель Авів". Або сюди: "Всемогутньому Ягве Елохім, Ізраїль". За таким призначенням лист дійде, і його прочитає старий єврей — може, і не зовсім собі Бог, а просто начальник Божественного відділу ізраїльської пошти Аві Янів.

— Люди просять здоров"я для рідних, миру між чоловіком і дружиною або між арабськими країнами та Ізраїлем, — каже він. — Багато хто хоче добру жінку, дорогу машину, гарну роботу, багато грошей. Більшість листів із Росії, але пишуть і з Мексики, і з Німеччини, і з Польщі.

Аві ретельно складає кожен лист кілька разів і засовує у щілини у священній Західній Стіні — вважається, що там Богу все найкраще видно. Час від часу старі записки витягають і палять на священній землі, бо ж треба кудись втулити нові прохання доброго травлення, транспортних засобів і зелених папірців з американськими президентами.

Бог інколи любить відбирати все до нитки, аби випробувати віру

Дехто пише померлим рідним, яким недоказав чи то слів любові, чи докорів. А хто просто дякує за все, що вже має, — мабуть, не згадавши, що Бог інколи любить і відбирати все до нитки, аби випробувати віру вдячного.

Що дума Бог, коли читає ці листи, витягуючи їх зі шпарин? Радіє, що не забувають? Хапається за перо, аби відписати назад, та згадує, що не божеське це діло — вести переписку на винайденому китайцями папері? Чи сердиться, бо казав же — він усезнаючий і всемилостивий. І про болячки і втрати наші йому відомо, а не помагає — значить, так треба. Бо він іще й загадковий, і не осягнути його хлопським розумом.

Самотньо там, мабуть, Богу — всемогутньому, іншому, непізнаваному.

Добре, що в нього скоро День народження.

×