Ексклюзиви
Вівторок, 13 квітня 2010 17:50
Світлана Пиркало
Світлана Пиркало
Світлана Пиркало

Кекс щастя

 

"А йоханий бабай! — кричить кума. — Ялинки-палички!"

Вона трохи не забула випекти хліб щастя. Я не можу повірити, що кума повелася на таке. Вона закінчила аспірантуру, читала в оригіналі Плутарха. Та, мабуть, цього їй мало було для щастя; і от хатня робітниця принесла їй закваску на якийсь супермагічний хліб під назвою "Почаївський монастир".

"Як тобі сказати, Пиркало, — пояснює кума, — я ж головою все розумію, але зробити нічого не можу. От мушу його спекти, і все".

Цей хліб — як популярне колись "письмо счастья", тільки гуманніший: його випікають лише раз у житті. Як каже написана великими літерами інструкція, яку кумі дали до закваски, першого дня та має звикнути до дому. На другий день до закваски треба додати цукру, борошна й молока. На третій перемішати, на четвертий — знову цукор, борошно й молоко, на п"ятий перемішати, на шостий — розділити на чотири частини, три з них віддати гарним людям, аби й вони змогли випекти хліб щастя, а на сьомий день додати решту інгредієнтів, вимішати й спекти. А потім — з"їсти, попросивши в Бога чого хочеш, окрім грошей.

Бабла не можна просити, а так усе є

Кума вимішує тісто руками, бо так треба. У тісті лишається трохи грудочок. "І так згодиться, раз не за гроші", — каже вона. Нарешті хліб готовий, але кума не знає, чого бажати. У неї троє чудових дітей, гарний чоловік, іще молоді батьки і новий захопливий проект на роботі.

— Бабла не можна просити, а так усе є, — каже. — Їж, Пиркало, ти.

Це взагалі й не хліб, а якийсь кекс щастя. Ще б пак — три склянки цукру. Хліб можна їсти тільки тим, хто живе в домі. Але кума вважає, що я у неї й живу, просто тимчасово подорожую. Я беру добавку кексу щастя. Він пахне на всю хату, сповнюючи її ароматом якогось щастя, чи що.

Зараз ви читаєте новину «Кекс щастя». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

26

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода