Дядько-абориген

 

"Мій дядько абориген", — каже Крісто, наш новий сусід по квартирі. Він з Австралії, і мені треба напружувати вуха, щоб його зрозуміти.

Я саме дочитала книжку про Василя Вишиваного, він же Вільгельм фон Габсбург. Ще в юності Вільгельм вирішив, що він українець, вивчив мову і почав боротися за Україну. Його історія драматична і повна нюансів. Але мене зачепило саме це: як це — людина, нащадок імперського роду, взяла й вирішила, що вона хоче належати до якоїсь малознайомої, пригнобленої нації, і поклала за неї життя?

Ми з Крісто сиділи в садку і говорили про Австралію. Я спитала, чи не знає він якихось аборигенів: цікаво було, як вони живуть, чи ще говорять рідними мовами. Тут він і сказав про дядька:

— Він пише книжки про аборигенів. Можливо, ти чула про "День собаки"?

Можливо, ти чула про "День собаки"?

Я справді чула, тільки не про книжку, а фільм, знятий за її мотивами. Але Крісто має вигляд типового європейця, навіть більше — типового англосакса. Як у нього може бути дядько-абориген?

Дядько Крісто, набагато молодший від своїх братів і сестер, з"явився на світ від пізнішого шлюбу своєї матері. Щось у родині не склалося, і він утік валандатися містами Австралії з дітьми-аборигенами. Він крав машини, як і його друзі, жив на вулиці, говорив їхнім жаргоном, бо мову вони вже втратили. Вийшов з тюрми, написав книжку про те, як його друзі, чиї предки володіли цілим континентом, змушені спати в канавах і їсти крадене, і їхні мрії про краще життя ведуть їх не в школу, а в поліцейські камери.

В Інтернеті, з підписом: "письменник-абориген", я знаходжу фото дядька Крісто, Арчі. Вони дуже схожі. Він також — типовий, білий, русявий європеєць. Він просто вирішив, що хоче належати до цієї малознайомої, темношкірої, загадкової, пригнобленої нації і говорити її голосом.

×