Два сини

 

Привіт, кумо! Біблія — цікава книга. Є у ній і важливі моральні настанови, і глибокі духовні одкровення, і недобровільний секс уперемішку з кривавою помстою, і — відверті дурниці. Ноїв ковчег? Людські жертвопринесення? Пророк у животі великої риби? Жінка з ребра? Дайте мені спокій.

Але є там притчі, які й відкинути не можеш, і зрозуміти теж.

Жив-був чоловік, і було в нього два сини. Один розумний і роботящий, а другий — розпутний і гулящий. Забрав другий син у батька свою частку маєтку, прогудів її десь за кордоном, а коли настали тяжкі часи, хотів уже й свинячий корм їсти, та ніхто йому не давав.

А перший син жив собі з батьком, випасав його стада, слухався в усьому.

І ось нарешті другий син приповз додому. Побачив його батько і повелів заколоти теля та влаштувати свято. А першому синові, якому ніколи й козлятка не давав на вечірку, сказав: ти й так завжди зі мною, тож радіймо, що повернувся твій брат.

Йому дуже не пощастило з батьком

Мені ця притча говорить перш за все, що декому дуже не пощастило з батьком. Роботящий син завжди працює, снує по обійстю, морочиться з вівцями, і все, що просить у нагороду, — доброго слова і козлятка. А старий йому: дулі тобі, а не козлятка, радій тому, що праведник. Що це за батько? Хіба важко було сказати: "Давайте їсти теля на честь вас обох: і того, хто розкаявся, і того, хто був завжди вірний"?

Ми не знаємо, що сталося далі. Можливо, роботящий брат негайно  забрав свою частку майна і поїхав за кордон вести розпусне життя. Раз батько простив брата, то має простити і його, чи не так? Але навряд чи. Пас, мабуть, далі вівці. Втратив частину спадщини, яку батько розділив по-новому. Чаїв образу. І ні разу не подумав повстати.

Мабуть, за це його батько й не любив.

×