Без хрича

 

Хричову вдову я побачила в опері. Ми заходили в партер на третій акт опери Бріттена "Пітер Граймс", і я зраділа, що буде з ким поділитися враженнями. Але її захопила юрма театралів, і вона загубилася за сивими буклями і благородними лисинами.

Я знімала колись кімнату в її чоловіка-оперного критика, старого і плюгавого хрича. Він стогнав, хропів, закочував істерики, розтрушував лупу. Коли ж він познайомив мене із дружиною (вони роз"їхалися, але не розлучилися), я була вражена її вишуканою блідістю, її мовчазністю, що так контрастувала з ним. Її звали Клер — це те саме, що і "Світлана". Клер писала романи про італійських герцогів часів Ренесансу та їхніх коханок, передаючи нудні деталі їхнього життя без особливого сюжету. Мені сподобалося єдине її оповідання без герцогів, автобіографічне. Вона в ньому намагалася нарешті зрадити хричеві із сексапільним манекенником у готелі за містом, але хрич постійно їй дзвонив і скиглив. Вона ввімкнула радіо, щоб заглушити телефон, але й по радіо передавали старого хрича, який щось там патякав про оперу.

Секс не вийшов. Вона зраділа моєму дзвінку

Секс не вийшов. Вона зраділа моєму дзвінку і сказала, що тепер пише про оперу замість хрича. Ми домовилися зустрітися в антракті наступної опери, в барі для преси. Але при зустрічі на її обличчі промайнула паніка. Їй саме щось розповідав якийсь її знайомий, і нерішуча Клер так і не зважилася його перебити, тільки благально дивилася на мене.

Як їй було, коли хрич помер і перестав дзвонити кожні півгодини? Чи мріяла про те, як замість нього їй почнуть дзвонити якісь натхненні, витончені люди і її життя нарешті стане, як у її романах? Чи страждає від того, що всі її друзі були насправді друзями хрича, і зникли разом із ним?

Вона обіцяла передзвонити, але я на це не чекаю. Все, що вона робила раніше, було або з дозволу хрича, або всупереч хричу. А йому тепер все одно.

×