Японський банкір

 

"Вел ал ю флом?" — почулося раптом.

Звідки я? Я взагалі-то із села Тахтаулове. Але що про це зрозуміє японець у Мадриді опівночі?

— Я банкіл, — сказав він про себе. Банкір, зрозуміла я. — Я живу в Нью-Йолку.

— О, халасо-халасо, — відповіла я англійською.

Згадалися настанови приятеля Миколи, який зараз живе в Канаді. "Пиркало, — казав він, — ти — дурна. Ти маєш робити, як Влада, — ставив за приклад спільну знайому. — Влаштуйся на роботу на Українську службу Бі-Бі-Сі й вийди заміж за японського банкіра". З Бі-Бі-Сі у мене склалося, а з банкірами пощастило менше. І ось переді мною Тояма Токанава. Хоч голими руками його бери.

— Со ти в житті робиш? — цікавиться банкір.

Пишу різне, кажу.

— О! Я теж пишу! Я написав книжки. Три! А що привело тебе в Мадрид?

— У музей Прадо приїхала сходити, — відповідаю.

— О! О! Я теж малюю картини! — радіє Тояма. — У мене були виставки в найкращих салонах Нью-Йорка!

Помічаю витерті манжети на його сорочці

Від повноти почуттів Тояма пропонує випити шампанського. Або вина. Вино він приносить дешеве. Чомусь це змушує помітити витерті манжети на його сорочці.

Я згадую, що ходила недавно в Королівську оперу на "Аїду".

— О! — підіймає Тояма вгору палець. — А я ходжу в Метрополітан-Опера в Нью-Йорку кожен тиждень.

Треба хоч не сказати, що я прилетіла сюди літаком. Думаю, бо зараз виявиться, що він літав у ракеті на Марс.

— Ти бачиш, яка унікальна зустріч! Доля звела нас у Мадриді, за келихом вина у місяці травні, — заговорив він поезією, підступаючи все ближче.

Я вирішила йти спати, і Тояма викликався мене провести. На чашечку чаю я його не запросила. Він розкланявся і пішов геть, забравши з собою мою мрію про японського банкіра.

×