Ексклюзиви
Вівторок, 20 січня 2009 16:50
Світлана Пиркало
Світлана Пиркало
Світлана Пиркало

Андрійко в Лондоні

 

Привіт, кумо! Приходила в гості сестра з племінником Андрійком. А мені треба було в магазин, то ми залишили Андрійка на дядька.

Дядько з племінником — великі друзі. Дядько любить мультики, але йому соромно їх дивитися самому. Тому він прикидається, що Андрійка, якому рік, цікавлять мультики про мутантів. А потім дивиться сам, бо Андрійко в цей час грається з нашою кішкою.

Вона викликає у малого бурю радості. Можна тягати її за хвіст, кішка не дуже проти. Йому ще подобаються комп"ютерні миші, і ми маємо для нього окрему, яку він полюбляє гризти. А нещодавно Андрійко навчився ділитися: коли мама відкриває рот, він кладе туди те, що сам їсть. І доки ми ходили за покупками, він іще більше подружився з кішкою й вирішив поділитися з нею мишкою. Правда, комп"ютерною, тому кішка тільки понюхала її.

Племінник тицьнув на кішку пальцем і сказав:

— Кеги!

Це вже майже англійський "кет", зауважила я.

Він хотів сказати "киця"

— Я думаю, він хотів сказати "киця", — заперечив мій чоловік.

І я так зраділа! Мені дуже хочеться, щоб він казав "киця", умів віршика про маленького сірого заїньку, знав казочку про Курочку Рябу. Хочеться, щоб, попри всю валлійську, сефардо-єврейську й англійську кров, Андрійко виріс нашим. Я складаю в голові списки книжок, які возитиму з Києва, фантазую про аудіозаписи казочок, про неіснуючі якісні дитячі телепрограми, які можна було б записувати й привозити. Виробляю стратегічні плани боротьби за одного маленького українця з усім навколишнім суспільством, яку ми неминуче програємо. Але принаймні покажемо в цій боротьбі впертість, затятість і витривалість української еміграції.

Зараз ви читаєте новину «Андрійко в Лондоні». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

10

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода