Ексклюзиви
Неділя, 25 червня 2006 18:09
Світлана Пиркало
Світлана Пиркало
Світлана Пиркало

Як погано, коли добре

 

Привіт, кумо! Знову я мало побула в гостях, знову не наговорилися, знову шкода від"їжджати, знову депресія по виході з літака? Нібито нічого нового. Але повернувшись до Лондона, який я вже про себе називаю "домом", нарешті збагнула, в чому полягає моя проблема, як називається хвороба.

Вона  називається "ні про що писати".

Я люблю писати. І коли довго цього не роблю, в мене починається спад сил. Тому й пишу тобі листи про те, як мені тут живеться. Але, приїхавши на тиждень на Батьківщину, бачу, що листи треба писати навпаки — звідтіля сюди. Україна будує, руйнує, свариться, мириться, звільняє і наймає. Україна вірить у Бога, в чорта, в американський долар і в російське "авось". В Україні кожен день живеться, як останній.

Ну а тут усе так тихо та спокійно і все так демократично й ліберально, що нема проти чого обурюватися. Індустрія працює, уряд щось вирішує, пенсіонери з голоду не мруть. Ото хіба війна в Іраку та полювання на лисиць спроможні хоч трохи розворушити британську флегму. Правда, зараз газети ожили: обговорюють проект закону, який дозволятиме публікувати імена та адреси педофілів, як у Сполучених Штатах.

Ні коаліцій, ні газових угод

Вибори тут також нудні: походять прем"єр та його міністри з агітацією від дверей до дверей, народ проголосує, і на тому все. Ні коаліцій, ні газових угод.

Тому я в певному ступорі. Пригадується момент у романі Булгакова, коли Воланд пропонує Майстрові описувати банальну навколишню дійсність — "хоча б оцього Алоїзія", донощика, який в"їхав у його квартиру. Майстер відмовився, але на те він і Майстер. То що — Алоїзія описувати мені? Пробувала — самій читати противно.

Хоч би тут революція якась почалася, чи що. 

Зараз ви читаєте новину «Як погано, коли добре». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода