Привіт, кумо! Як назвати кота? Можна, звичайно, просто Кіт, як у селі Тахтаулове собаки звалися або Цюцько, або Сучка, залежно від статі. Але це вже багато років як не оригінально. Ще в Києві наш приятель Рома приходив у гості накурений, сідав навпроти нашого кота, якого звали Яєчня, і казав йому: "Ти — не людина. Ти кіт. І звать тебе Кіт". Кіт вдихав запах коноплі від Роми і тащився також. Той кіт утік напередодні переїзду на іншу зйомну квартиру, аби не полишати проспект Науки. Нового кота ми так і назвали — Кіт. Він утік напередодні мого від"їзду до Лондона.
Нашу кішку, яка народила нового кота і ще чотирьох кошенят, відданих іншим людям, звуть Максі. Це ім"я вона отримала на честь нашого приятеля, антиглобаліста Макса, прозваного Собакевичем. Прізвисько Собакевич розвинулося із ранішого — Кінолог, бо на першому курсі філософського факультету він любив філософів-кініків. Одним із кініків був Діоген. А мій дід мав собаку, якого назвав Діогеном, бо той жив у перевернутій бочці.
Мені це було проти шерсті
Собаку того вони з бабою підібрали після смерті мого батька. У їхньому селі казали, що як щось живе приблудиться після смерті рідної людини, то душа хоче тебе відвідати. Мені це було проти шерсті. Як людська душа, та ще й батькова, може бути в псині? Але й собака — Боже створіння, та й батько за життя теж шукав справжніх людей, з Божою іскрою, з добротою, як той Діоген. Тому я вголос не заперечувала. Так Діоген і жив у бочці, вважаючись якимось чином причетним до батька. А тепер уже їх усіх нема на світі — ні пса, ні діда, ні баби, а бочку новий хазяїн порубав на дрова.
Тому кота треба назвати солідно, аби не тікав, не помирав і не ображався. Можна, я назву його іменем мого кума?
5 
1
Коментарі
6