Вибір Путіна: між ядерним шантажем і міжнародним тероризмом

Незадовго до виявлення витоків на обох нитках газопроводів "Північний потік-1" і "Північний потік-2", вимірювальні станції Швеції та Данії зареєстрували два сильні підводні вибухи біля трубопроводів.

Так цивілізований світ став свідком ще одного прояву варварства з боку кремлівського режиму у формі терористичних актів на міжнародному об'єкті критичної інфраструктури.

Хронічне безсилля ядерного шантажу примусило путінський режим вдатися до таких безпрецедентних дій в безнадійній грі на "підвищення ставок" і посилення тиску на "колективний Захід".

Провальний "кидок мангуста"

Стратегічний провал російських загарбників в Україні, очевидний уже в перші тижні з початку повномасштабного вторгнення, змусив російські воєнно-політичні еліти "перевзуватися на ходу".

Від самого початку російське вторгнення було зрежисоване за сценарієм окупації Криму 2014 року. Тільки цього разу масштабованим на всю територію України.

Розрахунок був на створення ілюзії повномасштабного вторгнення за рахунок потужних артилерійських обстрілів і авіаударів по всьому периметру російсько-українського кордону. В той час як російські гібридні підрозділи мали б швидкими марш-кидками дістатися Києва, інших ключових міст Центру і Сходу. Взяти під контроль усі ключові адміністративні та інші критично важливі об'єкти.

Саме цим пояснюється той факт, що передові підрозділи сил вторгнення були фактично не основними ударними силами. А підрозділами російського спецназу і "росгвардії" з парадною формою замість традиційного спорядження в рюкзаках.

Однак дуже скоро стало зрозуміло, що Збройні сили України повністю готові до такого розвитку подій. За 8 років ми добре вивчили гібридну тактику росіян на полі бою. А також уроки, які вони винесли з Донбасу, коли були змушені дуже швидко, вже в другій половині 2014 року, відкрито вводити регулярні війська для підтримки своїх гібридних підрозділів. Які інакше були б просто знищені українськими військами.

Відтак, російське командування вирішило не втрачати час, і перейти від гібридного "плану А" до "плану Б" – повномасштабного вторгнення. Сил і засобів росіян, зібраних під кордонами з Україною впродовж усього 2021 року, начебто не бракувало.

Однак і тут на росіян чекав черговий "сюрприз". За той час, поки в Кремлі "змінювали концепцію", "колективний Захід" зрозумів, що стратегічно російська загарбницька кампанія в Україні зазнала фіаско. Почав дедалі активніше надавати офіційному Києву фінансову і матеріально-технічну допомогу, основою якої стали поставки сучасних систем озброєнь НАТОвського зразка, які остаточно закріпили перевагу ЗСУ на полі бою.

Енергетичний шантаж і ядерна клоунада Кремля

Спроби путінського режиму хоч якось виправити ситуацію на полі бою і вперта переконаність російського фюрера в тому, що його армія таки "вторая в мірє" (як його роками переконував вірний соратник-піарник з МНС РФ Шойгу), лише заганяли Кремль все далі у глухий кут.

Відтак, Москва вирішила зіграти одразу двома своїми "козирями", які раніше ніколи її не підводили: ядерним і енергетичним шантажем.

Епопея з турбінами "Siemens", які, за версією Кремля, чи то були, чи то не були критично важливими для нормального функціонування "Північного потоку-1", зрештою також зазнала фіаско.

Спочатку Москва прикручувала газ Європі і лякала "льодовиковим періодом" узимку. Намагалася домогтися повної відміни санкцій, які нібито не давали можливості Газпрому забрати турбіну з Німеччини, куди її передала Канада. Коли ж РФ прямо сказали, що обладнання для функціонування міжнародної газотранспортної системи не підпадає під санкційні обмеження, Кремль просто відмовився забирати турбіну.

Згодом в російських ЗМІ з'явилася історія про нібито "витоки масла" на ще працюючих турбінах, що, теж нібито, "унеможливлює" подальше нормальне постачання газу до Європи. А ремонт цих турбін, природньо, неможливий без зняття санкцій. У відповідь компанія "Siemens" офіційно заявила, що продемонстровані росіянами "витоки масла" неможливі без штучного стороннього втручання в роботу турбін – тобто, це був свідомий акт саботажу з боку росіян.

 

Коли енергетичний шантаж "не злетів", Кремль повернувся до своїх "ядерних мощєй". Ядерний шантаж з'явився в кремлівській риториці на другий місяць повномасштабної війни, і так до кінця й не зникав.

Винос: Особливо відзначився Дмітрій Мєдвєдєв, який мало не щотижня писав то про "трєтью міровую войну", то про "судний дєнь"

Принаймні щомісяця погрози застосування ядерної зброї в тій чи іншій формі лунали чи безпосередньо від російського фюрера, чи від його міньйонів. Особливо відзначився Дмитро Медведєв, який мало не щотижня писав то про "трєтью міровую войну", то про "судний дєнь", то про "всадніков апокаліпсіса", то про іншу маячню, яка загрожує світу якщо Росія таки натисне на "червону кнопку".

Зрештою, Захід був змушений перейти від толерантного урезонення російських вождів до чітких і однозначних попереджень. На офіційному і на неофіційному рівні Кремлю детально доведено усі потенційні наслідки використання ядерної зброї чи то на території України, чи то на території НАТО, чи то на нейтральній території. Окремо наголосили на неприпустимості здійснення диверсій на цивільних ядерних об'єктах – і українських, і західних.

Так Кремль знову опинився в глухому куті.

"Зачєм Байден взорвал россійскій газопровод?"

Зрештою, в Кремлі таки знайшли вихід і вирішили вдатися до акту міжнародного тероризму. Підірвали обидва "Північних потоки", спробували звинуватити в цьому президента США Байдена. Який ще на початку лютого 2022 року трохи двозначно прокоментував ситуацію з "Північним потоком-2", заявивши, що якщо Росія вторгнеться в Україну, "Північного потоку-2" не буде".

У розвиток ситуації російська пропаганда продовжила розкручувати тему відповідальності США за підрив газопроводів. Звинуватила Вашингтон у спробах "розділити" Росію і Європу, аби змусити останню перейти на американський скраплений газ.

Однак при цьому російські пропагандисти спалили самі себе, озвучивши пропозицію готовності Росії транспортувати газ до Європи через… "Північний потік-2", нібито знищений клятими американцями. І це ще до того, як завершилося офіційне обстеження місця вибуху та пошкоджень на обох газопроводах.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Всё идёт по плану": часткова мобілізація наближає розпад Російської Федерації

Однак саме Росії диверсія на обох "Потоках" була найбільш вигідною, і ось чому.

Перша причина - на фоні нереалізованого ядерного шантажу і принизливої необхідності майже щотижня лякати світ "судним дньом" і "апокаліпсісом" (а також на тлі жорсткої реакції й погроз у відповідь з боку Заходу), Кремль мав зробити хоча б імітацію "ефектного жесту". І удар по міжнародній цивільній інфраструктурі цілком відповідав усім критеріям. Також дозволив "перевести стрілки" на сам Захід.

Друга причина – Кремлю було вигідно покарати непокірну "Європку", яка вперто не хотіла замерзати і з часом гарантовано звела б закупівлі російського газу до нуля. А якщо дати їй таку можливість, відмова від російського газу пройшла б відносно безболісно, хоч і неприємно, тож тут було без варіантів. Гра з турбінами "Siemens" остаточно зайшла в глухий кут, тому залишилося використання тупої сили. А сама технологія терору проти об'єктів критичної інфраструктури вже була відпрацьована російськими загарбниками на національному рівні в Україні.

Третя причина – після офіційного вступу Фінляндії й Швеції в НАТО Балтійське море фактично перетворюється на внутрішнє море Альянсу. На цьому фоні Кремлю потрібно було продемонструвати, що балтійскій флот ВМФ РФ з усіма його іржавими "коритами" ще цілком здатен нагидити "западнікам". Крім того, розробки глибоководних розвідувально-диверсійних апаратів РФ вела вже давно, і хоч досі вони просто феєрично вибухали (як АС-31 "Лошарік" на полігоні сєвєрного флота вмф РФ в районі Кольської затоки Баренцового моря в липні 2019. - Gazeta.ua), тепер, очевидно, настав їх час "послужить атєчєству".

І як бонус, путінський режим вирішив спробувати об'єднати теми енергетичного й ядерного шантажу. Натякнувши на початку жовтня на те, що підводний човен "Бєлгород", який є носієм ядерної торпеди "Посейдон", вийшов в море, і знайти його флотам НАТО буде дуже непросто.

Сам по собі "Посейдон" – зброя чистого й неприкритого терору, призначена для масштабного радіаційного зараження значної водної й прибережної території противника. По суті, йдеться про створення екологічної катастрофи щонайменше регіонального масштабу.

Загалом всі ці нервові посмикування російського рейху останніх днів свідчать про: вкрай нервову ситуацію в Кремлі, поганий настрій російського фюрера на тлі ситуації в Україні й фіаско на саміті в Самарканді, і готовність далі підвищувати ставки у війні на глобальному рівні.

×