Росії було по-справжньому боляче. Чому удари по російських НПЗ можуть стати найкоротшим шляхом до перемоги

Економіка країни-агресорки за кілька тижнів зазнала суттєвих втрат. У цьому матеріалі Gazeta.ua зібрано промовисті факти і статистику.

"Закрити небо" над Україною, – це означає знищити російську інфраструктуру, яка дає змогу бомбити українські міста і зруйнувати заводи, де виробляють ракети. Про це нагадала віце-прем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольга Стефанішина. Казала, що саме про це йшлося на переговорах із партнерами по НАТО на початку повномасштабного вторгнення РФ у 2022 р.

"Не військова інфраструктура"?

За Конституцією України визначено стратегічний курс на набуття повноправного членства в НАТО, і Україна діє за найкращими натівськими стандартами тими спроможностями, ресурсами й практиками, які в неї сьогодні наявні. Тому з початку повномасштабної війни російські нафтопереробні заводи зазнали атак дронів приблизно 40 разів, половина з яких відбулась у першому кварталі 2024 р. А на початку квітня 2024 р було уражено установку первинної переробки нафти на НПЗ в російському Нижньокамську, який розташований приблизно за 1200 км від України. Це один з нових НПЗ Росії, який побудували після розпаду СРСР.
Уражено нафтопровід у населеному пункті Азов, яким перекачували нафтопродукти до танкерів у припортовій території "Азовського морського порту". Завантаження танкерів зупинилося на невизначений термін.

Нафтогазова економіка: така важлива і така вразлива

Це стало суттєвою змінною у перебігу повномасштабної війни і продемонструвало можливості України бити по значній кількості об'єктів Російської Федерації, включаючи ті, що пов'язані з нафтогазовим сектором її економіки.

Окремо підкреслимо значення нафтогазового сектору для економіки Російської Федерації.

Що стосується зовнішньоекономічної діяльності, то тут нафтогазовий сектор відіграє ще важливішу роль. В 2021 році частка експорту паливно-енергетичних товарів в структурі російського експорту складала 43,15 %. Це прямі дані, які публікує країна-агресорка, оскільки після початку повномасштабної війни вона почала засекречувати інформацію про зовнішню торгівлю. Тому дані до 2022 року можна аналізувати через статистику, надану її торговельними партнерами. Виходячи з неї, в 2022 році значення паливно-енергетичних товарів зросло.
За даними цієї дзеркальної статистики, частка паливно-енергетичних товарів в товарній структурі експорту Російської Федерації за підсумками 2022 року зросла до 66,84 %. Причому з експорту паливно-енергетичних товарів у $386 млрд 19 % (або $75 млрд) припадало саме на нафтопродукти.

У березні 2023 року Федеральна митна служба Росії, а також Центральний банк відновили публікацію даних про зовнішню торгівлю Росії, що можна пояснити тим, що протягом 2022 року не відбулось суттєвого скорочення обсягів зовнішньої торгівлі, яке передбачалося після запровадження антиросійських санкцій.

Згідно даних Федеральної митної служби, за підсумками 2023 року експорт товарів, віднесених до групи "мінеральні продукти" – включно з енергоносіями, такими як нафта – знизився на 33,6 % до $260,1 млрд. Враховуючи, що загальний товарний експорт становив $425,1 млрд, то частка цієї групи склала 61,2 %.
Таким чином основою економіки країни-агресорки є нафтогазова галузь, а удари як по нафтопереробним підприємствам, так і по логістиці доставки нафтогазових товарів, призведуть до підриву її економіки.
Зауважимо на тому, як ставляться до ударів по НПЗ Росії партнери України, насамперед США. У другій половині березня з'явились чутки про те, що США просили Україну припинити удари по російським НПЗ. Ці чутки були посилені статтею видання Financial Times, де стверджувалось, що за словами трьох осіб, знайомих з обговореннями, США закликали Україну припинити атаки на російську енергетичну інфраструктуру, попереджаючи, що удари безпілотників можуть підвищити світові ціни на нафту та спровокувати заходи у відповідь.
Протягом наступних тижнів тривали дискусії стосовно того, чи був тиск на керівництво України, чи ні. Певну крапку в цих дискусіях поставило 15 квітня 2024 року видання The Washington Post. За його даними, ще в лютому 2024 року віце-президентка США К. Гарріс просила Україну утримуватись від нападу на російські нафтопереробні заводи, стверджуючи, що такі дії призведуть до підвищення світових цін на енергоносії та спровокують Росію до більш агресивної помсти Україні.

Метушня серед партнерів

Тоді Україна проігнорувала цю рекомендацію, але в наступні тижні США посилили це застереження зокрема через радника з національної безпеки Джейка Саллівана, коли той приїздив до Києва в березні 2024 року та інших високопоставлених чиновників від оборони та розвідки США. Так, 9 квітня 2024 року міністр оборони США Ллойд Остін заявив, що атаки України на російські нафтопереробні заводи можуть вплинути на світові енергетичні ринки і закликав Україну зосередитися на військових об'єктах.

Але такі заяви викликали не лише невдоволення в Україні, але й критику в самих США. Окремі сенатори від опозиційної до президента США Джозефа Байдена Республіканської партії обвинуватили адміністрацію США у пріоритеті внутрішньої політики (цін на енергоресурси) над військовими цілями України. Інші представники цієї партії звертали увагу на те, що поки Росія атакує нафтогазовий та енергетичний сектор України, цілком логічними виглядають дзеркальні кроки з боку України.

Такі заяви сенаторів США довелося корегувати з акцентом на те, що тиску на Україну не було, просто є сумніви щодо військової ефективності атак на російські НПЗ. При цьому помітною була певна непослідовність заяв керівництва США, і це ще більше додавало скептичного ставлення до них.
Зазначалось також, що підтримка світових енергетичних ринків для подолання інфляції є пріоритетом для адміністрації США і це також важливо для підтримки українських військових зусиль у Європі, адже підвищення цін на енергоносії ризикує послабити європейську підтримку допомоги Україні. При цьому позиції США відрізняються від позиції її союзників в Європі, які не критикували удари України по російським ННЗ.

Нафта не має дорожчати

Удари по російських НПЗ не повинні викликати зростання світових цін на нафту, адже вони призводять до появи надлишкової сирої нафти, яка може бути відправлена на експорт. А отже і ціна на неї скоротиться. На підвищення світової ціни на нафту радше впливає скороченням видобутку ОПЕК Плюс, а також нестабільність, пов'язана з війною Ізраїлю з ХАМАС. Одним з наслідків останньої є те, що єменські хусити поставили на паузу перевезення контейнерів, нафти, зрідженого газу та інших вантажів головним торговим маршрутом між Європою та Азією через Червоне море, Суецький канал і Баб-ель-Мандебську протоку.
Одним з пояснень такої риторики може бути те, що вона орієнтована не на Україну, а на Республіканську партію США. Оскільки домінуюче крило в ній, враховуючи заплановані на 5 листопада 2024 року вибори президента США, займає позицію протилежну тій, яку займає адміністрація Байдена. Тобто певною мірою їм робиться певне "послання", зміст якого полягає у наступному: "Якщо ваша позиція проти ініціатив адміністрації Джозефа Байдена, то критикуйте поради не бити по російським НПЗ". Цим, зокрема, створювався фон, на якому представники Республіканської партії голосували за допомогу Україні, не втрачаючи свою репутацію в очах виборців.
Практика показала, що чи не найбільш суттєвої шкоди Росії завдають удари по установкам каталітичного крекінгу, оскільки вони були виготовлені в США, і через наявність санкцій їх важко замінити або полагодити. Тому необхідне збереження санкцій, які забороняють постачання устаткування для НПЗ в Росії, а також посилення контролю за дотриманням таких санкцій.

Росіяни рятуються субсидіями

Загалом удари по НПЗ вже призвели до зростання оптових цін на пальне в Росії, проте ще не відбулось помітного зростання роздрібних цін. Частково це можна пояснити субсидіями держави, направленими на утримання роздрібних цін. Такі субсидії створюють додаткове навантаження на бюджет Росії, та не дозволяють направляти кошти, витрачені на ці субсидії, на інші цілі, насамперед пов'язані з веденням Росією повномасштабної війни проти України.
Утримувати роздрібні ціни на пальне дозволяє заборона експорту окремих видів пального з першого березня 2024 р.

Проте така політика призводить до менших надходжень від експорту, що також негативно впливає на параметри економіки Росії.
Ще одним джерелом покриття нестачі палива та інших нафтопродуктів в РФ є їхній імпорт. Проте збільшення імпорту також призводить до витоку грошей з Росії. Та й імпортовані нафтопродукти коштують дорожче у порівнянні з аналогами, виготовленими в Росії.
В питанні імпорту нафтопродуктів є певна іронія. В 2019 році в Росії розпочався так званий "податковий маневр" - це програма поступової відмови від експортного мита на нафту та нафтопродукти. У ході маневру розмір мита до 2024 року зменшився з 30 % до нуля, а податок на видобуток корисних копалин - збільшився на еквівалентну суму. Одна з причин такого кроку полягала у тому, що у торгівлі з Республікою Білорусь експортні мита на нафту перераховувались у бюджет Республіки Білорусь, що не стосувалося податку на корисні копалини. Це робило ціну нафти, яка постачалась до Республіки Білорусь, еквівалентною ціні, по якій нафту отримували російські НПЗ.

Отже цей "податковий маневр" повинен був зменшити обсяги відправки російської нафти на НПЗ Республіки Білорусь, для того, що б в перспективі вона ще більше залежала від Російської Федерації. Проте удари по російським НПЗ призвели до потреби імпортувати нафтопродукти з Республіки Білорусь.
Тож роль нафтового комплексу в економіці Росії є дуже значною, тому саме удари по НПЗ можуть бути для неї найбільш болючими. Втрата потужностей нафтопереробки, разом з обмеженням експорту сирої нафти можуть призвести до повторення Росією долі Німеччини часів Першої світової війни, коли саме економічні, а не військові втрати призвели до її поразки.

×