Рамштайн-3: що отримала Україна для відбиття атак РФ

9

15 червня за ініціативи США в Рамштайні відбулася зустріч Контактної групи з оборони України щодо підтримки нашої держави. Міністри оборони 50 країн (+10 порівняно з "Рамштайн-2") зосередилися над формуванням нової стратегії та комплексу заходів щодо підтримки України у її боротьбі зі збройною агресією, котру вчинила Росія.

Увага українського суспільства прикута до "а чому нам мало дали?!", що абсолютно не відображає змісту події. Накладається загальний контекст напередодні зустрічі: щодня дефіцит збройних систем, близьких або кращих за тактико-технічними характеристиками порівняно з російськими, оцінюється західними експертами у 200 загиблих українських вояків. Ситуацію ускладнює брак артилерійських снарядів: на 50-60 тисяч пострілів російської артилерії щодоби ми відповідаємо 5-6 тисячами. Але не плутати це з інформацією у ЗМІ нібито російська перевага в артилерії "в 10 разів на окремих напрямках", це вкрай сумнівна цифра, я не вірю в неї.

Розвиток підтримки дуже схематично виглядає так:

"Рамштайн-1": у нас змішані почуття страху перед РФ та спантеличеність через волю українців до опору. Дамо індивідуальну протитанкову та зенітну зброю та подивимось, чи збирається Україна взагалі воювати.

"Рамштайн-2": нічого собі ЗСУ дають?! Надамо більше протитанкової та зенітної зброї. Бачимо, що з артилерією – проблеми, тому трохи даємо гаубиць різних видів. Подивимося, чи зможете опанувати та ефективно застосовувати. 20 країн оголошують про нові національні пакети допомоги Україні.

Політологи оцінили зустріч 26 квітня, як день, коли були "створені умови для досягнення перелому у війні проти путінської навали".

Після "Рамштайна-2" Конгрес і Сенат США ухвалили законопроєкт про виділення Україні $40 млрд з бюджету країни.

Перед "Рамштайном-3" голова комітету начальників штабів збройних сил США генерал Марк Міллі: "Українці – першокласні артилеристи".

"Рамштайн-3": треба відшукати можливості та надати Україні більше артилерії, ніж ми планували раніше. А ще треба подолати дефіцит боєприпасів, поставити все необхідне для досягнення паритету зі збройними силами РФ на полі бою.

 

Світовий політичний контекст після "Рамштайн-3" є для України достатньо несприятливим. Наприкінці липня більшість парламентів країн-партнерів піде на канікули, діяльність урядів буде мінімізована через неможливість ухвалення законодавчих рішень. Вересень – початок нового бюджетного процесу, в деяких країнах – початок виборчих перегонів. На повний зріст піднімуться проблеми підготовки до опалювального сезону в умовах російських газових ігрищ, створення запасів пального на зиму, початок навчального року і багато суто житейських поточних проблем. Все це цілком логічно призведе до зменшення можливостей надавати нам допомогу. І не лише військову. З Україною залишиться невелике коло держав, котрі безпосередньо зацікавлені у військовій та не лише поразці Росії, та країни, котрі стануть наступним об'єктом російських загарбань.

Все це чудово бачить та розуміє наш ворог. Вже сьогодні ЗС РФ зосередили потужні угруповання на Ізюмському та Сіверськодонецькому напрямках для наступу на Слов'янськ та завершення своєї операції по захопленню Донецької і Луганської областей. Поспішають, бо мають досягти оперативної кульмінації до прибуття засобів збройної боротьби до українських підрозділів на лінії фронту. Слід враховувати загальне зменшення військового потенціалу РФ за час операції, їх кількісна перевага тане, ворог усвідомлює це і прагне досягти якомога більших військових успіхів. Угруповання вторгнення просувається із темпами, що відповідають оперативно-тактичним нормативам Першої світової війни, і заплатило за це просування втратою 120% танків та бойових броньованих машин (тобто втратило всі, що мало 24.02, і потім ще 20% від наданих із резервів та відновленого), 64% літаків, 74% гелікоптерів.

Для України суто з військової точки зору короткострокова перспектива – втримати Донбас, за який, за висловом генерала Марка Міллі "українці б'ються зубами і кігтями", здійснити перегрупування сил та розпочати контрнаступ. Це не означає, що перед нами не стоять задачі на середньо- та довгострокову перспективу, окреслені сучасним геостратегічним контекстом.

Власне до Рамштайну як явища - не треба вважати Контактну групу з оборони України супермаркетом, міським базаром чи засіданням сільради, де вирішують, як подолати наслідки чергового стихійного лиха.

Міністерство оборони та український Генеральний штаб ще 2004 року перейшли до оборонного планування на основі спроможностей. Тобто затикання поточних дірок рештками бюджету залишили у минулому - 18 років тому. Базовими компонентами спроможностей є наступні:

1) доктрина (тобто правила ведення бойових дій);

2) організація роботи підрозділів;

3) особовий склад і його підготовка;

4) керівний склад та його навчання;

5) озброєння та військова техніка, зокрема запаси, необхідна інфраструктура. Чомусь український загал бачить лише пункт "озброєння та військова техніка". І вкрай небезпечно помиляється.

Давайте розглянемо це прискіпливіше. Основа вогневої міці ЗС України – артилерія. Близько 100% - це радянські зразки, що не бачили модернізації від дня виходу із заводу-виробника. Деякі побачили середній ремонт, далі були роки бездумної експлуатації або не менш безглуздого зберігання, епоха утилізації боєприпасів шляхом їх розстрілювання у циклопічних кількостях (прощавай, ресурс стволів!), за цим – 8 років війни. Додаємо підірвані російськими диверсантами склади-арсенали, перехід головного джерела постачання 122 та 152 мм снарядів у розряд "противник на полі бою", міграцію колишніх сусідів по бараку Варшавського договору на 155 мм, підірваний ГРУ РФ склад боєприпасів у Чехії, відсутність власного виробництва боєприпасів. Далі побачимо проблему: настане день, коли у світі закінчуються боєприпаси потрібної номенклатури, а у нас – ресурс гарматних стволів. Що тоді?

Логічним висновком є вже зараз почати переозброєння підрозділів 155 мм системами (спроможність 5) одночасно перенавчаючи персонал (спроможність 3) та командування (4), коригуючи спроможності 1 та 2. Питання на кмітливість: спроби "вициганити" побільше зброї вирішують наші проблеми? Як на мене – ні.

Про спроможність 4 зупинюся окремо. У 2018-2019 роках я встиг чотири рази не покидаючи України підвищити кваліфікацію у партнерів з НАТО: раз у британців з тренувальної місії Orbital, раз – під керівництвом тренувальної місії штабу Об'єднаного командування Об'єднаних збройних сил НАТО (Брюнсум) та двічі – з інструкторами штабу Об'єднаного Верховного Командування "Південний Схід" (Ізмір). Так ось перших осіб нашого військового керівництва там не було взагалі, крім днів відкриття та закриття. Коли старший інструктор, турецький полковник, дізнався, що я – top level commander, то аж до кава-брейку переміщався по аудиторії майже стройовим кроком, поки за кавою ми не познайомилися ближче. Тому мій досвід каже, що набути спроможності 4 у нас легко не вийде. А організовувати застосування зброї, якої нам скільки не дай, а все мало, хтось має. Від цього ефективність застосування наданої зброї залежить і подальша допомога союзників теж.

Як керівник підрозділу оборонного планування оперативної ланки з багаторічним досвідом скажу, що Міністерство оборони та Генеральний штаб обрали найкращий із можливих шлях переозброєння : вилучати у повному складі підрозділ на старій радянській техніці, переозброїти, перенавчити у партнерів та повернути оновлений юніт на старе місце. Таке собі оборонно-планувальне лего – заміна старих кубиків новими: і конструкція не втрачає міцності, і виглядає значно краще. Старі кубики (читай озброєння радянських часів) йдуть на заміну погризених (свино)собаками. Не знаю, чи відбувається під час цього процесу перехід на організаційно-штатні структури, прийняті в НАТО, тактичних штабів - на S-структуру. Але під час навчання відбувається злагодження підрозділу рівня "батальйон/дивізіон", тобто основної тактичної одиниці на полі бою, і виходить юніт зі стійкими внутрішніми зв'язками взаємодії. А це – досягнення. Ще таке: інструктори збройних сил США завершують підготовку 60 українських артилеристів для експлуатації HIMARS. Обслуга цієї реактивної системи залпового вогню – 3 людини. Ми отримали 4 РСЗВ. Буде залучено 12 осіб. А для чого нам ще – 48 додумуємо самостійно. Загалом на різні зразки бойової техніки проходять підготовку близько 1000 українських військових.

Не варто міряти Рамштайн кількістю одиниць наданої зброї. На війні протиборствують військові потенціали, війська міряються спроможностями, а тут Україна обрала дуже правильний шлях. Тим, кому дали замало HIMARS, генерал Марк Міллі відповів: "Вони повинні бути спроможні уразити значну кількість цілей". Ті чотири машини, що вже надійшли і застосовуються, - 4 РСЗВ по 6 високоточних реактивних снарядів – 24 гарантовано уражені одним залпом поодинокі цілі. На тлі заяви забезпечення розвідувальними даними стрільби українських HIMARS розвідками партнерів "значну кількість цілей" слід розуміти, як "дамо ще, поки тренуйтеся".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Щомісяця витрачаємо річний бюджет. Цю діру нам закривають партнери" - Валерій Пекар

Інший погляд на Рамштайн може бути поданий через втоплений днями біля острова Зміїний російський військовий буксир. Виконувалася задача оборони морського узбережжя держави, тобто ті самі спроможності мали бути реалізовані у певний спосіб ВМС України. Щоб Harpoon влучив у ціль, мали спрацювати системи розвідки (знайти ціль), управління (згенерувати рішення, визначити задачі, довести їх до виконавців, забезпечити виконання, проконтролювати), система зв'язку (забезпечити захищений обмін інформацією), логістики (привезти вчасно і скритно все потрібне туди, куди слід), бойового забезпечення (окопи, маскування, РЕБ, ППО, оце ось все). І все спрацювало. А звідки взялась матеріальна основа? А з "Рамштайну-2" і взялася. Тобто ще у квітні Міноборони обрало курс на отримання комплексних рішень. І це спрацювало.

Всі цікаві чули про заявлену потребу у "1000 гармат, 300 РСЗВ, 2000 БМП, 500 танків і 1000 БПЛА" (така кількість зброї треба ЗСУ для перемоги, за словами радника голови Офісу президента Михайла Подоляка. - Gazeta.ua). Ці цифри прокоментував військовий аналітик CNN Марк Гартлінг, генерал-лейтенант у відставці, приблизно так: "Збройні сили США мають у своєму розпорядженні 999 гаубиць М777 калібру 155 мм, зокрема в Корпусі морської піхоти – 481, у Сухопутних військах та Національній гвардії - 518. Тобто нам для того, "щоб закінчити війну та викинути 🇷🇺 з 🇺🇦", потрібно вилучити всі наявні в ЗС США гаубиці?".

Світовий ринок зброї – не супермаркет. Там не перебувають одномоментно значні кількості озброєнь та військової техніки. Поточна потреба, і не лише українська, може бути задоволена в короткостроковій перспективі:

а) зі складських запасів виробників;

б) за рахунок запасів збройних сил, що з різних причин утримуються на базах, складах, в арсеналах;

в) вилучення потрібного безпосередньо з підрозділів збройних сил.

У середньостроковій перспективі йдеться про:

а) виготовлення потрібного/бажаного підприємствами промисловості;

б) відновлення несправного з тих самих складів, баз та арсеналів (як, наприклад, з іспанськими танками).

Візьмемо суто логістичний аспект: ну дали нам 2000 БМП. Як їх доправити в Україну? Де поставити? Коли, як і де навчити 2000 механіків-водіїв, 2000 командирів БМП, 2000 навідників-операторів, ремонтників? Для розуміння: інструкція по експлуатації танка "Абрамс" - 200 сторінок технічного тексту англійською мовою. Дитина, яка опанувала за 12 років школи англійську до рівня "читаю і розумію про що написано" опиняється в Інституті міжнародних відносин, а не в армії, як правило. Тому гасла "опаную американський танк за три дні" є недолугими. Як і за чий рахунок створити запаси боєприпасів та експлуатаційних матеріалів? Чи є в Україні місце, яке неможливо обстріляти "Калібрами" чи "Іскандерами"? Рішення очевидне: все зробити за межами національної території і потім стрімким транзитом перекинути екіпажі з технікою у потрібні райони. Проте існує величеньке таке але: 2000 БМП – це 17 механізованих бригад. Ми точно стільки ресурсно потягнемо? У Рамштайні тверезо дивляться на такі заяви. Там збираються люди, які в курсі, що довжина колони механізованого полку – 15 км, а бригади – 25, стандартний ешелон – 53 платформи (більше від вхідної стрілки до вихідної на українські станції не влізає), тобто 106 БМП.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Туреччина грає на боці Кремля проти НАТО. Україні треба бути обачною

Чим ще запам'ятається "Рамштайн-3"? Тим, що це – суто військовий клуб, де рішення ухвалюють швидко. Якось я зустрівся в Брюсселі з керівником української військової місії генералом Володимиром Аскаровим, мудрою людиною, моїм колишнім командиром і наставником. Ось тоді він, коментуючи діяльність офісу НАТО, зауважив: "НАТО – політичний орган. 50% пропозицій від військових взагалі відхиляють. 25% схвалюють, але військові не можуть їх впізнати після опрацювання політиками. Лише останні 25% - те, про що ми говорили". За три місяці – три "Рамштайни", цілком конкретні рішення і конкретна допомога. За цей час в офісі НАТО – наради-засідання. І навіть радянських часів розвідувальний безпілотник Ту-143 "Рейс", що летів по селу на Житомирщині, а пролетів через повітряний простір Польщі, Словаччини, Чехії, Угорщини та Хорватії, цілком собі членів Альянсу, не наблизив рішення щодо посилення ППО/ПРО хоча б на передовому рубежі – в Україні.

Тут варто дістати кліше "роль особистості в історії" та стрибнути до міністра оборони США пана Ллойда Остіна, який і є машиністом паровозу, що тягне потяг з вже 50 вагонів маршрутом Рамштайн – Україна. "Ми збираємось і надалі перевертати небо і землю, щоб отримати необхідне Україні озброєння", - заявляє машиніст цього потягу.

І пан Остін – не один, наші поставили стрілочників у ключових точках, і дуже вдало це зробили. Пригадаємо також наших друзів з Альбіону, котрі надали нам NLAW ще до того, як бути на стороні Світла стало трендом. Саме міністр оборони Великої Британії пан Бен Воллес скликав у березні конференцію донорів України. Ми її не помітили. А ось Чорноморський флот РФ помітив. До них влучно так прилетів Harpoon. Наступна конференція відбудеться у серпні в Копенгагені.

Підказочки: відбудеться в країні з дуже довгою береговою лінією, із непоганим флотом, з мобільними пусковими установками протикорабельних ракет, зерно, блокада портів, голодна Африка, стражденна Всесвітня продовольча програма ООН, генерал Бен Ходжес із пропозицією провести навчання ескадри НАТО у Чорному морі й потім непомітно перейти до операції гуманітарного транзиту зерна з українських портів у супроводі бойових кораблів країн-учасниць навчань. Не факт, що станеться саме, так, але 14 держав їдуть в Копенгаген.

Країни-донори чітко розуміють, що допомога не може бути нескінченною, їм не вдасться пояснити своїм виборцям, чому роздається національний бюджет, а деінде і знижуються національні оборонні спроможності. Таке розуміння, на жаль, не суцільно-тотальне, є і в Україні: ми не повинні закидати у горнило війни все, що нам надається та вірити, що передовому форпосту цивілізованого світу всі винні і тому мають дати ще. Питання ефективного використання допомоги піднімається зі свого місця і ось-ось почне гучно про себе заявляти. Тому заміна "пострадянських" структур на НАТівські - адекватне і найбільш ефективне рішення. Варто тримати у фокусі той факт, що "дикі танці" на неефективності використання західної допомоги Збройними силами України – один з наративів російської пропаганди.

Поза фокусом уваги загалу залишається майже все, що не із заліза. Тим часом вже другий рік США реалізують в Україні чотирирічну програму вартістю 38 мільйонів доларів з розвитку українських спроможностей кіберзахисту. Жителі Київщини та Івано-Франківщини пригадають відключення електроенергії у 2014 році через російське кібер втручання в діяльність розподільчих мереж. З тих часів такого не ставалося, програма дає результат. Співпраця буде поглиблена і продовжена.

Дещо зупинюся на тому, як виглядає Сторона світла. Наші, умовно кажучи, "міноритарні" помічники надали: Мальта – ліки; Ірландія - пальне, бронежилети, каски и ліки; Люксембург – 100 ПТРК, автомобілі Jeep Wrangler, 15 наметів; Північна Македонія теж щось прислала (пам'ятає про подаровані Україною Мі-24, що допомогли вирішити проблему боротьби з албанським сепаратизмом у горах).

Надали важку техніку:

Польща – 18 САУ "Краб", 240 танків Т-72; Британія – 120 ББМ "Мастиф"; Канада – 4 гаубиці М777, БТР "Roshel Senator"; Норвегія – 22 155 мм САУ М109; Естонія – 122 мм гаубиці Д-30, 7 ББМ "Mamba Mk2 EE"; Греція - РСЗВ RM-70 "Вампір", 122 БМП-1 (модернізований бойовий модуль, на башні додатково стоїть кулемет 50 калібру Browning); Чехія – 20 152 мм САУ "Дана", 20 РСЗВ RM-70 "Вампір", 12 танків Т-72; Данія – 50 БТР М113, ПКР Harpoon; Австралія – 6 гаубиць М777, 20 БТР Bushmaster, 14 БТР М113; Франція – 12 155 мм САУ Caesar; Іспанія – 20 бронемашин Uro Vamtac; Португалія – 5 155 мм гаубиць М114, 15 БТР М113; Нідерланди – БТР YPR-765, точна кількість невідома; Словаччина – зрк С-300; Словенія – танки Т-72; ФРН – 14 БТР; США – 108 155 мм гаубиць м777, 100 бронемашин Humvee, 200 БТР М113.

Надали авіаційну техніку:

Чехія – вертольоти Мі-24; Латвія – декілька вертольотів; США – 3 вертольоти Мі-17. Ми бачимо, що осторонь нашої боротьби люди не стоять, допомога вагома. До клубу долучилися Грузія, Молдова та Еквадор. Але поставте себе на місце начальника логістики, котрий всю цю строкату множину має заправити, зарядити, відремонтувати. І знову повертаю читача до курсу нашого Міністерства оборони на комплексність рішень.

Маршал Франції Джан-Джакомо Тревульціо зазначив ще у XVI столітті: "Для війни потрібні три речі – гроші, гроші і ще раз гроші". 13 червня президент Франції Еммануель Макрон зазначив, що "Франція вступила у воєнну економіку", і визначив міністерству оборони та генштабу збройних сил своєї країни задачу переглянути зміст закону про воєнне планування до 2025 року "через зміну геополітичного контексту".

Ми можемо зробити висновок, що зростає значення кожної доби, воєнно-політичне керівництво держави, українська дипломатія мають щодня робити важку та кропітку роботу, метою якої є безперервність ресурсної підтримки нашої держави союзниками, а військове командування – невпинний розвиток спроможностей Сил оборони.

Віктор КЕВЛЮК, експерт Центру оборонних стратегій, для Gazeta.ua

×