"На Заході говорять про контрнаступ у термінах спорту – дуже погана ідея" - The Hill

Думки у виданні The Hill професора політології Університету Рутгерса в Ньюарку, фахівця з України, Росії та СРСР Олександра Мотиля

Глухий кут, глухий кут - ось слова, які все частіше звучать у коментарях про український контрнаступ. Вони вводять в оману.

Інший набір популярних слів – спортивні порівняння. Як і бідні боксери, Україна, як то кажуть, не змогла завдати удару-нокауту. Як футболісти, росіяни окопалися та збудували жорстку оборону. Це теж вводить в оману.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Українська армія тисне на російські позиції. Буде прорив" ‒ британський підполковник

Взяті разом, обидва набори слів відображають спосіб мислення, який розглядає війну і зусилля України щодо перемоги як гру. Це меншою мірою характерно для українців та росіян, які вмирають та гниють в окопах. Більшою мірою для західних аналітиків та коментаторів, які менше хвилюються про смерть та руйнування, які влаштував Володимир Путін, а також про їхню репутацію. Чи правильно вони передбачили остаточний рахунок? Чи постраждає їхнє реноме?

Стівен Уолт із Гарвардського університету чудово відображає це мислення: "Якщо війна закінчиться тим, що Україна опиниться в руїнах, Росія володітиме великим шматком української території, а Путін залишиться при владі. Люди, які продовжують вимагати продовження війни та прогнозують український тріумф, виглядатимуть досить безглуздо".

Як один з тих, хто вимагає продовження війни і пророкує тріумф України, можу запевнити, що дурість - останнє, про що я турбуватимуся, якщо Україна програє. Натомість оплакуватиму геноцид української нації, руйнування української державності, тріумф російського фашизму та впевненість, що російський експансіонізм не зупиниться в Україні.

Я також можу запевнити Уолта, що ніхто в цьому таборі не почуватиметься безглуздо. Натомість усі відчують, що сталася величезна трагедія, якій можна було б запобігти, якби Захід серйозно поставився до України та її безпеки не рік тому, а 30 років тому.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На концерті у Кобзона: скільки генералів втратила РФ за час війни

Оскільки війна і контрнаступ свідомо сприймаються як гра, ми очікуємо, що перше швидко закінчиться. Зрештою, хто зможе витримати понад три години бейсболу? А друге призведе до масштабного прориву майже одразу. Якщо не брати до уваги кількох тачдаунів і перехоплень, це має означати, що наступ йде погано і гра закінчиться внічию.

Ми забуваємо, продовжуючи футбольну метафору, що через небажання Заходу постачати Україну авіацію, ЗСУ змушені відмовитися від довгих передач і натомість зосередитися на біговій грі, граючи проти захисту, який не звертає уваги на свої сили, тобто власну безпеку.

Насправді жодного глухого кута немає. Український контрнаступ не зупинився і не згасає. Україна досягає поступового прогресу на кількох фронтах. Щодня вбиває сотні російських солдатів при розмінуванні густонаселених мінних полів - п'ять мін на квадратний метр. Руйнування ворожих мостів, залізниць, складів пального, складів боєприпасів, а також центрів управління та командування. Коротше, знижує можливості Росії вести війну. Тим самим Україна "розрівнює" ігрове поле і змушує російську "команду" грати без шоломів, підплічників та взуття.

Але використовувати до війни мову спорту – образливо. Це принижує жертв, перетворюючи їх на очки, і передбачає, що обидві сторони несуть відповідальність за війну. Але мова спорту також показова, припускаючи, що люди, які її використовують, не повною мірою співчувають жертвам війни та стражданням, які ті переживають. Як правильно зауважив один аналітик, "у світі ведеться не так багато моральних воєн, але ця одна з них, і вже з однієї цієї причини ця справа, яку варто підтримувати, попри цинічні статті, які часто пропагуються".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Контрнаступ можна буде оцінити в кінці року" - старший лейтенант Армії оборони Ізраїлю

У Facebook гуляє фотографія тяжко пораненого українського солдата, що лежить на ліжку, з відрізаними обома ногами трохи нижче стегон. Можна уявити, що таких, як він, ще сотні по обидва боки фронту. Аналітики говорять про виграні або втрачені кілометри, про вбитих або поранених солдатів, про зруйновану або відновлену інфраструктуру. Це, звичайно, важливо, але такий клінічний підхід до людської трагедії видається неадекватним, неправильним та злегка непристойним.

Звичайно, аналітики мають аналізувати, а коментатори — коментувати. Але їм ніколи не слід забувати, що те, що їм здається спортивною подією, насправді є пеклом на Землі.

Переклад Gazeta.ua

×