Полтавські винахідники нарікають, що їхні винаходи не потрібні серійному виробництву. Водночас упевнені в користі своїх новинок.
Інженер і колишній викладач Полтавського сільгоспінституту (нині Аграрна академія. — "ГПУ") 67-річний Валерій Руденко винайшов прилад "Нива-23". Він дає можливість механізаторові контролювати посів технічних культур із кабіни водія. Завдяки винаходу за добу можна засіяти буряком, соняшником чи кукурудзою поле площею до 120 га.
— Якщо насіння перестало сипатися, закінчилося чи забилася сівалка, інформація про це подається на екран. Механізатор бачить сигнал й одразу може відрегулювати сівалку, — говорить автор приладу.
Валерій Руденко налагодив серійне виробництво свого винаходу на власному приватному підприємстві "Руденко". "Ниву-23" випускають із 1998-го.
— Зараз час такий — нікому нічого не потрібно, — зітхає він. — Зі своєю розробкою ходив на місцеві заводи, пропонував виготовляти. А мені кругом казали: "Зробимо, що хочеш, тільки плати гроші". Оскільки знав, що людям, які добросовісно виконують свою роботу, такий прилад потрібен, узявся сам за серійне виробництво.
Три роки з однодумцями Валерій Руденко власноруч виготовляв деталі.
— Перед цим три роки працював у Східній Німеччині на першому спільному підприємстві, — згадує. — Привіз кілька німецьких приладів. Здавав їх в оренду сільгоспвиробникам. В оплату отримував на бартер цукор, продавав. Щось ішло в сім"ю, решта — на виготовлення приладу. Ходив по чорметах, за пляшку брав п"ять-шість шматків якогось заліза. Навесні 1999 року були готові кілька комплектів. Обкатали їх, вислухали механізаторів, врахували зауваження. Влітку вже пішов на серію.
"Нива-23"коштує 3,5 тис. грн, має знак якості "Вища проба". Щовесни ПП "Руденко" продає близько 400 приладів. 2008-й був найвдалішим — продали 500. Купують їх здебільшого в Україні, Росії та Білорусі.
— Сьогодні маю свою будівлю, необхідний верстатний парк, — каже Валерій Руденко. — До кризи можна було сказати, що реалізував свій винахід. Цього року банки наступили на горло сільгоспвиробникам. Ми теж від цього постраждали. Якби знов довелося пройти цей шлях, відмовився б.
Тепер випускає удосконалений прилад "Факт". Він контролює посів не тільки технічних, а й зернових культур. Патентом свої винаходи не захищав.
— Не бачу сенсу витрачати на це гроші й час. Я краще якусь нову залізяку зроблю, — каже.
19-річний полтавець Андрій Ходурський має два патенти на вдосконалення системи освітлення авто.
Допоміжна фара ближнього світла, винайдена Андрієм, не сліпить зустрічних машин. Свій винахід він установив на батьківську "ниву".
— Коли ви їдете, трапляється, що на крутих поворотах не видно знаків при дорозі, кілометрових позначок, — розповідає. — Для цього й установлюють допоміжні. Розвернуті фари давно відомі. Розробка полягає в тому, що перемикачі поворотів працюють у додатковому правому та лівому положенні й фари світять під час їх включення. Це зручно, бо раніше світло вмикалося при повороті керма.
Систему освітлення можна встановити на будь-яке авто. Коштуватиме це трохи більше $200.
Винаходом цікавилися з-за кордону, в Україні він нікому не потрібен
— Підприємницького інтересу до винаходу ніхто не виявив, — каже Андрій. — Хоча в особистих бесідах про нього запитують і досі. Пропонував цю розробку на кілька невеликих підприємств. Звертався у представництво компанії "Фольксфаґен" у російській Калузі, де вона має виробничі потужності. Говорив із головою департаменту розробок та інновацій, але не отримав результатів. Головним його зауваженням був дизайн і сумніви у попиті на пристрій.
На всеукраїнському конкурсі винаходів у 2007-му Андрій Ходурський із допоміжною фарою посів друге місце в номінації "Кращий винахід року серед молоді".
— Я був задоволений виграшем у конкурсі, він отримав неочікуваний розголос, — згадує. — Отримав грамоту і пільги на оформлення патенту. На вступ до вузу жодних пільг не дали. Але вступив на бюджет у Київську державну академію водного транспорту, тому не засмучуюсь.
Працювати над новими винаходами юнак не планує. Певний час займався вдосконаленням фар.
2006 року накладний хірургічний шов полтавця 41-річного Віталія Запеки назвали одним із 10 найкращих винаходів конкурсу винахідників і новаторів фірми "Філіпс". Цей винахід ще називають "шов на блискавці".
— У 1990-х поранив ногу, пролежав у хірургії і надивився, чим і як працюють лікарі. А головне — як це позначається на хворих, — згадує чоловік. — І виникла ідея: що, як закриваючи рану, традиційні шви не накладати, а використати щось на зразок блискавки, яку вшивають у штани або спідниці.
Віталій Запека за фахом не медик, тому перегорнув купу літератури, перечитав матеріали в Інтернеті.
— Щоб відмовитися від шовного хірургічного матеріалу, при накладенні шва-блискавки тканини повинні стикуватися ідеально, — зауважує Запека. — Робив ескізи, розрахунки, випробовував накладення швів на м"ячах. Підтримали полтавські лікарі: перевіривши накладення зразків на трупах, залишилися задоволені результатом.
Свій винахід полтавець запатентував у 2002 році. До цього створив шість модифікацій шва для різного типу операцій. Кріпиться шов на тілі за допомогою двох перфорованих лейкопластирів так, щоб і операції не заважати, і уникнути контакту з раною. Перед розсіченням тканин "блискавка" розстібається, після операції закривається. Тканини стикуються ідеально.
— Якби такий шов лежав в аптечці кожного автомобіліста, то кількість жертв ДТП скоротилася б у багато разів. Адже для його накладення потрібно всього 10–15 секунд, а в результаті людина уникає крововтрати й інфікування рани. Хотів зробити ще модифікацію для косметичних операцій, але бачу, нікому це не потрібно, — каже.
За підрахунками винахідника, для масового виробництва необхідно близько $20 тис. Звернення на заводи медичних приладів у Білгороді-Дністровському, а потім у Харкові результатів не дали. На клінічні випробування строком від року до трьох потрібно ще $400–600 тис.
— Винаходом цікавилися з-за кордону, в Україні він нікому не потрібен, — каже Запека. — Патентами на винахід прикрасив туалет.
За патент платять від 250 доларів
Щоб пройти всі процедури патентування в Україні, фізичній особі необхідно викласти в середньому $250. Зокрема, 40 грн — держзбір за подання заявки, 25 грн — за видачу патенту на корисну модель і 150 грн — на винахід.
Близько 2 тис. грн коштують послуги патентних повірених. Вони готують комплект необхідних документів, перевіряють об"єкт і видають висновок про його охороноздатність.
Фізичні особи подають копію паспорта, приватні підприємці та юридичні особи — копію свідоцтва про держреєстрацію. Ще — опис технічного рішення, реквізити заявника для укладення договору.
Право власності на корисну модель оформляють чотири-шість місяців, і дійсне воно 10 років, на винахід — півтора-два роки і дійсне 20 років, за умови сплати щорічного мита на підтримання дії патенту. В разі несплати мита патент вважається недійсним. За підтримку патенту на корисну модель перші два роки треба платити по 15 грн, далі щорічна сума зростає до 110 грн. На винахід — до 190 грн.
3 
1
Коментарі
2