— Учора ходив на манікюр-педикюр, сьогодні зібрався на шопінг, а завтра фітнес, — говорить полтавець 22-річний Дмитро Ісін. Називає себе метросексуалом. Це чоловіки, що витрачають чимало часу та грошей на вдосконалення своєї зовнішності, способу життя.
— У Полтаві за останній рік багато стало таких, як я, у мене цих знайомих із 30 набереться, — розказує. — У половини пофарбоване волосся. Щодня збираємося гуляти по Жовтневій (центральна вулиця Полтави. — "ГПУ"). Це наше внегласне місце збору.
21 жовтня о 16.00 заходимо до магазину чоловічого одягу "Леррос" в торговельно-розважальному центрі "Конкорд" по вул. Фрунзе.
— Кожного дня різна процедура. Мама кричить, що в салонах пропадаю. Про роботу не думаю, тільки перед дзеркалом торчу. Я на перукаря в технікумі вчуся. Потім у вуз поступлю. Мєчтаю в салоні працювати. Даже зараз сам себе стрижу.
На Дмитрові рожева футболка з надписом "Найкращий", сині вузькі джинси "Ґуччі", чорний піджак. У вусі срібна сережка з прозорим блискучим камінцем. Волосся укладене, налаковане, має великі чорні окуляри. Каже, прийшов купити діловий костюм на вечірку.
— Щоб нормально виглядать, треба не менше 5 "штук" у місяць на себе тратить. Із них 4 "штуки" законно ідуть на шмотки. Нормально щось знайти можна тільки в дорогих брендових магазинах. Як наші побачать річ із секонду — заплюють.
Гроші більшості з них дають батьки. Родина Дмитра має на центральному ринку кілька точок із продажу овочів та фруктів.
Ісін вибирає у магазині сірий костюм, рожеву сорочку та червону краватку. Крутиться перед дзеркалом. За все віддає 2 тис. грн.
— Пригласили бути ведучим. В однієї полтавської мажорки днюха, — розказує. — Дєвочка давно од мене тащиться. Подружки найняли. Рішив піти поулибатися. За це получу 600 гривень. На басейн потрачу.
За годину в центральному універмазі міста в магазині взуття "Екко" міряє сині кросівки на тонкій підошві за 900 грн. Каже, займається фітнесом у спортивному клубі "Вітамін" (один із найдорожчих фітнес-залів обласного центру. — "ГПУ").
— Треба, щоб кросовки були під цвєт футболки. Таке в нас негласне правило. Щитається стильно, — говорить Дмитро, жує гумку зі смаком кавуна, раз за разом надуває бульки. Купує білі шкарпетки "Адідас" за 100 грн. — Пішов спеціально у "Вітамін", здружився з хлопцями. Хоч є з ким поговорить, поділитися.
О 18.00 підходимо до крамниці навпроти центрального РАЦСу. Там стоять четверо хлопців. Двоє тримають великі сумки, схожі на жіночі. Інші п'ють зі скляних пляшок кока-колу.
— Прівєт. Уже тебе зачекалися. Щоб не тірять время, пішли скупитися, — каже Дмитрів товариш Олексій, 24 роки. Показує пакет із магазину "Астера". В ньому шампуні, кондиціонери, лосьйони, гель для волосся. — Тобі купив молочко для тіла. Будеш пахнути миндальним горіхом. Дарю.
— Ти, як завжди, заботлівий, — сміється Ісін. — Мені мама недавно спрей із цієї лінії подарила. Якраз буде в аромат.
Друзі заходять до супермаркету. Купують пляшку мартіні, ананас та дві шоколадки. Планують іти до одного з них на квартиру.
— Якраз почнемо розробляти сайт про метросексуалів. Хочемо всіх зібрати. Бачимося в нічних клубах, кожного тижня ходимо в "Подіум", п'ємо коктейлі, — розказує Дмитро. — Коли почав за собою ухажувати, всі однокласники відвернулися. Сміялися, що пахнув парфумами. А дєвочки, навпаки, за мною бігали тільки так. Зараз кохана каже, для мене легко вибирати подарунок, бо треба те саме, що і їй.
2 
1
Коментарі
3