Три лисиці

Зустріла на базарі знайомих із Книшівки. Раніше в подружжя жила мавпа Богдана. Привезли її з Півночі Росії. Була дивиною на все село. Після того як Богдана померла від старості, у господарстві з'явилося лисеня. Господиня хвалилася, що носить його на руках, пестить, наче кошеня.

15 років тому, коли ми жили в селі Ворожба на Сумщині, мій син також привіз додому трьох лисенят. Микола тоді був на практиці в місцевому сільгосппідприємстві, переїхав тварин трактором. Лисиця й одне лисеня загинули. Сподівався, що виростить і отримає за них гроші. Закинув малих до дерев'яної клітки, де колись тримали нутрій. До липня повиростали у великих звірів. Уже думали, що з ними робити далі, як одного дня побачили, що клітка порожня. Руді розгризли сітку та повтікали. Залізли через дірку в фундаменті під хату. Почали полювати на наших курей. Із часом у сусідів також почали зникати курчата. Нікому не зізнавалися, звідки вітер віє, та за якийсь час лисиці почали гасати між рядками картоплі нашим городом. Сусіди лаялися, навіть грозилися побити. Не витримавши три тижні сварок, я втекла погостювати до знайомих на інший куток села. Не знаю, що трапилося. Може, лисиці таки наїлися курятини, але з двору пішли. Тоді зарікалася тримати дома дивну живність. Та, певно, як у насмішку, тепер у господарстві маю трьох папуг, вісьмох канарок, трьох пекінесів, пуделя, спаніеля, вівчарку, рибок, червів і равликів ахатинів. Усіх завела сама.

×