До травматологічного відділення Полтавської міської дитячої лікарні щодня потрапляють до півсотні дітей. За червень і липень привезли понад 1,7 тис. дітей із травмами. 70% калічаться на вулиці. Лікарі кажуть, більшість травмуються через батьківський недогляд.
З переломом лівої руки 18-й день лежить 9-річний Ігор Кільоженко з Миргорода. У палаті спекотно, дерев'яні вікна зачинені. Хлопець витирає піт. На тумбочці — пластилінові фігури тварин, "тетріс" і півлітрова пляшка води. Ліва рука Ігоря зламана в зап'ястку, підвішена догори. Мати, 29-річна Тетяна, сидить поруч. Каже, син упав у сусідський погріб.
— Із другом Даньою гралися в жмурки, — розказує Ігор, правою рукою ліпить із пластиліну собаку. — Забігли в гараж. Я не побачив яму. Туди шуснув. Злякався, темно було і глибоко.
— Коли все сталося, спочатку поїхали в Миргородський травмпункт, — розповідає мати. — Там зробили рентген, сказали, що лікаря нема, і відправили на Полтаву.
У палаті ще п'ятеро дітей. У трьох зламані руки, в одного — нога. Ще одного хлопця привезли з травмою спини. Біля всіх сидять матері.
11-річний Микола Палій із села Богданівка Семенівського району зламав дві кістки у правій нозі.
— За мною погнався сусідський Микола, я перечепився через металічєску ракету на дєтскій площадці. Нога заболіла, але я не плакав, — розказує. – Ще сидів на лавочці, грав у футбол на телефоні.
— Оце так гуляємо, — говорить до сина 36-річна Наталія Палій, подає йому стакан із водою, знімає з травмованої ноги покривало. — Хіба за ними вслідиш? Я телевізор дивилася, а він пішов із дому. Тепер неізвєстно, скільки лежать.
— Мама, врач сказав ще тиждень, — говорить Микола, підкладає під голову іграшкового собаку.
— Порозказуй тут. Один хлопчик два місяці на витяжці був. Просто тобі додому хочеться, по двору ганять.
Улітку частішають випадки з травмами шиї. Днями привезли 13-річного Антона.
— Ця штука вже мені натерла, — каже хлопець до медсестри, кривиться. Його підборіддя зафіксоване пов'язкою. Витирає піт із чола. — Із друзями пішли купатися. Усі пригали у воду, а тільки мені дісталося. Сторчака пішов у пісок.
Біля входу в лікарню жінка в коротких джинсових шортах несе на руках дівчинку років 5. Вона голосно плаче, б'є руками по обличчю матері. Та долонею затуляє дитині рота. Кричить у телефон:
— Прикинь, зараза така. Доки підкурила, мала залізла на турнік і гепнулася.
1 
1
Коментарі