"Про мене склали анекдот. Браконьєр браконьєру: "Слухай, я на окружну не піду, там живе міський голова. Тільки побачить сітку, то сітці — хана. А побачить браконьєра — то вб"є і йому за це нічого не буде", — розповідає мер Миргорода Олександр Паутов, 58 років. Розмовляємо в його робочому кабінеті. Будівлю міської ради саме ремонтують: у коридорах настилають лінолеум, шпаклюють та фарбують стіни і двері.
Каже, любить рибалити. Не сприймає і не розуміє тих, які по-варварськи нищать рибу електровудками, займаються браконьєрством.
— Років чотири тому під вечір дивлюся, якийсь мужик понад протилежним берегом ставка біля моєї хати розтягає сітку. Запитую його: "Що це ви робите?" А він мені: "Пішов ти знаєш куди". Я повернувся у хату, взяв рушницю. Маю на неї дозвіл. Вийшов і кажу: "Чоловіче, схаменися, що ти робиш?". Той у відповідь послав мене на три букви. Я тоді взяв і вистрелив поверх дерев. Через хвилину ні його, ні сіток уже не було, — пригадує Паутов.
Два тижні тому мер був на риболовлі у Шахворостівці. Піймав кілька карасів, окунів, краснопірок.
— У дитинстві майстрував саморобні пістолети для підводного полювання на риб, — говорить Олександр Борисович. — Сам робив трубку, ручку, спусковий механізм. Міг годинами проводити у воді. Одягав маску і з однолітками полював на щук. Раніше в річці Хорол водилося багато риби. Та й вода була чистішою.
Виудив коропа на 4,6 кілограма
Паутов розмовляє російською. Пояснює, навчався у російській школі, багато років жив у Росії.
— Народився у місті Хороль Приморського краю. У Миргороді із 4 років. Закінчив Полтавський інженерно-будівельний інститут. Усе життя жив у багатоповерхівках. Коли повернувся з Тюмені, схотілося мати власну землю. Купив дачу в селі Кутівщина за 14 кілометрів від Миргорода. Протягом десяти років займався городництвом та садівництвом, — розповідає. — У селі, дивлячись на мене, почали білити дерева, робити весняну обрізку, прищеплювати нові сорти.
Міським головою Миргорода Олександр Паутов працює дев"ятий рік. Має двох доньок і стільки ж онуків. Дружина Віра працює у міському управлінні архітектури.
Паутови 11 років живуть у приватному будинку в мікрорайоні Лісок неподалік ставка. За власні гроші мер щороку випускає малька різних риб. Торішньої осені вкинув півтонни малька карасів. Три роки тому в Зіньківському районі замовив 800 раків, запустив у воду.
— Іноді доля балує вдалим кльовом. Із берега позаторік витяг одного коропа на 3 100, а іншого на 3 900. А торік узагалі повезло: виудив коропа на 4,6 кілограма, — усміхається. — Саме тоді в нас була 40-річна зустріч випускників школи.
Має удома велику бібліотеку. Книги дісталися у спадок від батьків.
— Я виріс у атеїстичній сім"ї. Не знав, що таке Пасха чи інші релігійні свята. Старшу дочку охрестив, як вступала в університет. Хресний запропонував охрестити й мене. Він був принциповим. Через тиждень побачив, що я хрестика не ношу — образився. З того часу хрестик не знімаю. З віком мудрішаєш. Віра дисциплінує.
Найбільшим провалом на посаді мера вважає, що нічого не може зробити із міським ринком на вул. Воскресенській. У базарні дні по цій вулиці, яка веде до автостанції, складно проїхати.
2 
1
Коментарі
3