— Аж захекався з цією переодівачкою, — зітхає полтавець 30-річний Андрій Куликов, утирає серветкою лоба. Має вагу 130 кг, зріст 185 см, носить 47-й розмір взуття. 6 жовтня об 11.00 на центральному речовому ринку Полтави в контейнері з великим одягом насилу натягує на себе сині спортивні штани з сірими вставками 64-го розміру. Прийшов купити осінні речі.
— Нє, такі не підуть. Дуже обтягують. Треба, щоб трохи звисали. Немає гарантії, що за тиждень не поправлюся, — повільно сідає на невеликий дерев'яний стілець, просить у літнього продавця штани на розмір більші.
На ринку є близько 10 торгових точок, де продають одяг великих розмірів. Найбільший 74-й. Завозять раз на місяць.
— Коли не прийду, одне і те ж висить, усі моделі однотонні. Оце тільки спортівні костюми путні, можна знайти моднячі, з разноцвєтними полосками, — продовжує Андрій.
Продавець риється в картатій валізі. Разом зі спортивними штанами подає блакитні джинси та жилетку.
— Беріть, мужчина, джинсовий костюмчик. Хоч якесь разнообразіє цього тижня привезли. Повні люди жаліються: "Ні чого путнього у вас немає. Ми хоч і здорові, а красівого хочеться". Так я заказав ці жилетки, — каже продавець, підносить Андрієві дзеркало.
— Це вже діло, — радіє той, застібає ґудзики на жилетці, на животі два не сходяться. — От зараза. В основному штани попадаються якраз, а верхній одяг не налазить. Треба перешивати.
Платить за джинсовий костюм 800 грн, за спортивний — 500. Продавці кажуть, одяг великих розмірів на 100-150 грн дорожчий, ніж стандартних, на нього йде більше тканини. Купують такий одиниці.
О 12.30 Андрій заходить до крамниці "Три богатирі" по вул. Фрунзе, 63. Це єдиний такий спеціалізований магазин у Полтаві, його відкрили два місяці тому. Куликов каже, тут найбільший вибір вбрання. У приміщенні дві зали, на полицях складені джинси, сорочки, светри, футболки. На вішаках чорні шкіряні куртки. Найбільший розмір 82-й.
— Іще рік тому їздив скуплятися в Харків та Кременчук. Тільки то було спасіння, — розповідає Андрій із кабінки, міряє три картаті сорочки. — Січас це найпопулярніше мєсто. Будь-кого можна вдіти. Бачив, як удвічі більший від мене чоловік купував джинси. В продавщиці в руках не вмістилися, а на нього якраз. Матеріал качєствєнний, фабричний, із Туреччини. Тканина між ногами не протирається. Буває, купиш на базарі, через місяць штани стають, мов сіточка.
— Як робимо заказ, дзвонимо всім клієнтам, питаємо, що треба, — говорить працівниця Оксана Фидрик, 30 років, показує Андрієві сірі труси, розтягує їх на метр завширшки. — У день маємо по п'ять постоянних покупців. Ходять із дружинами. Часто жінки навідуються самі, з мірною стрічкою в руках. Бо чоловіки соромляться.
До крамниці заходить повна жінка в сірому пальті та чорних брюках.
— Дєвушка, виручайте. Може, є на мене джинси 64-го размєра. Пухленькій женщині невозможно щось купити, — каже сумно. — Або секонд-хенд, або магазин конфіскованих товарів біля Південного вокзалу. Там і по 100 гривень штани можна надибати. Але одяг залежаний, старий, воняє. Плаття шию на заказ. За кожне віддаю 500 гривень.
— Жінкам приходиться купувати чоловічі речі. Вибирають однотонні футболки, джинси та спортивні штани, — відказує Оксана, кладе клієнтці в пакет синю футболку за 77 грн. — Нарядних немає. Хіба для бізнесменів замовляємо ділові костюми.
2 
35413
Коментарі