Наталії Мізєвій подарували квартиру

 

На Полтавщині перереєстровують чергу на житло. Люди, які чекають на квартиру, мають повторно подати необхідні документи. Оновлені списки вивісять 1 січня у відділах обліку, приватизації та розподілу житла за місцем проживання.

— Я так перереєстровувалася кожного року. Ходила і носила документи, особливо ні на що не сподівалася, — говорить полтавка 46-річна Олена Борисова.

— А одного дня мені прийшло повідомлення, що дійшла моя черга і я отримаю квартиру. Була шокована, що так просто і безкоштовно моя сім'я матиме житло.

Олена Борисова викладає у педуніверситеті. У чергу на помешкання стала 1986 року.

— Жили з чоловіком у гуртожитку. Нас як молодих спеціалістів навіть прописали у ньому. А мама дзвонить і говорить: "Доцю, піди стань на всяк випадок на чергу". Ну я і понесла документи, — говорить Олена Костянтинівна. — Через 15 років таки дочекалася. У нас з чоловіком двоє дітей, і як вчасно ми отримали трикімнатну квартиру. Зараз, мабуть, такого і немає. Ніде не чула, щоби після того безплатно квартири давали.

На Полтавщині безкоштовного житла не надають. 2008-го 120 сімей пільговиків у Полтаві отримали безплатні квартири. Їх виділили у щойно спорудженому соціальному будинку. Люди стояли у черзі 20 років.

— Зараз такі будинки не зводимо. Будуємо за програмою "Доступне житло". 30 відсотків вартості квартири оплачує держава, а решту людина, — розказує Володимир Годня з міського управління капітального будівництва.

У міському відділі обліку, розподілу та приватизації житла кажуть, брати участь у програмі можуть ті, хто вже стоїть у черзі.

— Людям пропонують будинок. Якщо їм подобається його місце розташування і вони згодні на програму, то укладають договори із забудовником і переводять на його рахунок 70 відсотків вартості квартири, — пояснює Інна Маляренко з відділу.

Полтавці Наталії Мізєвій однокімнатку цьогоріч на День учителя подарувало громадське об'єднання "Наш дім — Полтава". Його лідер — мер міста Олександр Мамай. Квартири, крім Мізєвої, об'єднання купило для шести вчительських родин.

— До Дня вчителя кожен район подавав у міськвиконком список найкращих педагогів. Я потрапила туди, бо виступаю у хорі "Калина", заслужена артистка України. Думала, премію дадуть, — розповідає Наталія Семенівна. — А коли на сцені почула своє прізвище у списку вчителів, які отримають квартири, — волосся на голові піднялося.

Наталія Мізєва у квартирній черзі стоїть 10 років. Каже, після отримання житла її звідти не зніматимуть.

— Олександр Мамай сказав, що ці помешкання нам подаровані. Вони не належать до черги. А по черзі навряд би щось отримала. До цього на квартирах обпеклася вже два рази. Свого часу губернатор Микола Залудяк обіцяв житло і нічого не дав. А раз було, я вже згодилася на молодіжний кредит. Там переплата всього 4 відсотки річних. Поїхала дивитися квартиру. Зробила перший внесок. А потім через кризу будівництво припинилося.

З її слів, отримати квартиру у рамках "Доступного житла" нереально.

— Думала брати помешкання за цією програмою. Та в банку сказали, що гроші дадуть, якщо буде застава. А в мене нічого не було, тільки гуртожиток.

У Кобеляках у квартирній черзі стоїть 150 людей. 50 — пільговики. Семеро за останні шість років отримали квартири. 37-річному Андрієві Прохоровичу виділили соціальну однокімнатку. Кімната має 20 кв. м. Вміщуються два дивани, стіл та телевізор.

— Живемо тут із донькою та дружиною. Не хороми, але нам більшого й не світить. За комунальні послуги платимо близько 100 гривень. В основному гроші йдуть за газ, — каже Прохорович.

Додає, що в соціальній квартирі його сім'я може жити постійно.

— Виселити нас держава може, якщо ми купимо квартиру чи отримаємо її у спадщину.

У Гадячі на черзі 800 сімей. За останні три роки жодної квартири людям не видали.

×