До приїзду Арсенія Яценюка в Східній Україні ставилися доволі насторожено. Воно й не дивно — люди могли бачити його лише по телевізору, і хто він насправді, навряд чи уявляли. Попри це, протягом 2-годинної зустрічі жителі не розходилися. Навпаки, після робочого дня на площі їх збиралося дедалі більше. А дехто слухав Арсенія Яценюка з балконів і вікон сусідніх будинків. Так було в Луганській, Дніпропетровській і Донецькій областях.
— Звичайно, ми його знаємо, новини дивимося, — розповідає Любов Рудник із Луганська. — Дивно тільки, що з першого дня президентської кампанії його не видно по телевізору. Ось я й прийшла побачити й почути. Поки що придивляюся. Подобається все, що він говорить, але з вибором я ще не визначилася. Усі ми тут в Луганську чекаємо допомоги, хоча б якоїсь.
А саме?
— Нам потрібні нормальні політики, промисловість, робота потрібна…
— Я ще не визначилася. Просто хотіла, щоб новий президент розірвав наше замкнене коло, — говорить луганчанка Галина Лисицина. — У мене росте дитина без батька. Торік я могла звозити її відпочити, до школи зібрати, одягти-взути й нагодувати нормально. Сьогодні цього всього немає. Мені дуже важко. Я, звичайно, як і раніше, найкраще віддаю дитині, щоб вона мала все необхідне. А я стала відмовляти собі у всьому. Новий президент повинен насамперед дати нам вудку, а вже сил і бажання ловити рибу в нас вистачить. Я ж не сиджу склавши руки. Не задля цікавості сюди прийшла. Хочу подивитися цьому кандидату у вічі, вислухати його і попросити повернути ті добрі часи, які колись були.
2 
1
Коментарі