Зберегти і відродити колиску української духовності та мудрості — село, зробити його сучасним та престижним — ось один із пріоритетних напрямків, над якими розмірковує голова наглядової ради Всеукраїнської громадської організації "Спілка спасіння села" Тарас Кутовий.
Тарасе Вікторовичу, що дасть Україні здорове і сильне село? Чому такою нагальною є потреба його відновити?
— Без перебільшення, це поверне Україну до нормального життя. Дасть нам потужну сильну державу з достатньою кількістю населення. Люди перебираються в міста, але полишають великі благодатні території. Коли земля ніким не зайнята, на неї, ймовірно, прийдуть жити ті народи, яким бракує ресурсів, ті ж китайці, яких уже чимало у Росії. А ми зобов'язані зберегти наші угіддя для наступних поколінь. Якщо розмірковувати глобально, не можна в умовах тих проблем, з якими зіткнулося людство, в умовах загрози світового голоду марнувати з безцінний ресурс, який ми поки що маємо.
Яка роль села в розбудові української державності й наскільки це взаємопов'язане?
— Зрозуміло, що міста не здатні вмістити всіх, та це й безглуздо — концентрувати країну в мегаполісах та промислових центрах. Грамотний розвиток сільського господарства дозволить нам стати гідними гравцями на світовому продовольчому ринку. Якщо зробити комфортні умови проживання в невеликих населених пунктах, розвинуту інфраструктуру, молоді родини не боятимуться народжувати дітей. Збільшення кількості людей стане підґрунтям для утворення активних та сильних громад, які будуть зацікавлені в гідному житті та безпеці. Звідси виникає потреба у підсиленні оборонного комплексу. Але ось так від потреб кожної конкретної людини міцніє і розвивається держава.
Якими мають бути кроки на шляху до перетворення села на таке, де буде комфортно жити і не хотітиметься його покидати?
— Люди дедалі краще розуміють: життя на природі й натуральні продукти сприяють поліпшенню здоров'я. На сьогодні це чи не єдина принада села. Розвалені клуби, закриті школи й лікарні — це знайоме тим, хто мешкає в таких реаліях. Урятувати ситуацію могла б мудра державна політика, справедлива орендна плата населенню за земельні паї. Постійно накладати мораторій на продаж угідь — не вихід. Позиція держави має бути така, щоб у найближчі 10-20 чи навіть і 30 років не повертатися до цього питання. Ще зарано говорити про продаж. Потрібно, по-перше, зробити його вигідним для звичайної людини. По-друге, зробити суди справді незалежними і справедливими, забезпечити юридичний захист селянина-власника від рейдерів чи бандитів. Тоді з'являтимуться ефективні господарники, які залучатимуть реальні інвестиції. Але й тут останнє слово за державою, яка повинна зацікавити таких гравців земельного ринку, створити їм умови. Після цього почнеться розбудова інфраструктури села, реальне поліпшення життя людей. Це справа не одного дня, але починати треба вже зараз. Доки нічого цього немає, не треба добивати людей і села закриттям шкіл, лікарень, інших закладів соціальної сфери. Бо чомусь на апарат президента чи прокуратуру в державі знаходяться гроші, а там, де починаються потреби звичайних людей, у нас одразу виникає дефіцит коштів.
Де ж узяти ресурси для розвитку села?
— Податки мають сплачувати за місцем реєстрації підприємств, тобто необхідний справедливий розподіл грошей. Їх суттєва частина повинна лишатися в місцевих бюджетах. Також слід установити суворий контроль за їх використанням, бо байдуже, де вкрали, — у вищих інстанціях чи місцеві "князьки". Гроші мусять іти конкретно на розвиток громади, а та вже сама розбереться, що їй зараз потрібніше — ремонт школи чи лікарні. І, звісно, слід підтримувати підприємства, готові робити внесок у розвиток села. Разом з тим люди не мають жити за рахунок дотацій, тому слід забезпечувати їх робочими місцями, аби кожен міг реалізуватися фахово і мав гідну зарплату.
3 
1
Коментарі