Ліпнина зроблена із солоного тіста, змішані сіль, вода, мука

 

У Новосанжарському районному будинку дитячої та юнацької творчості навчаються близько 400 дітей. Це один із найбільших центрів позашкільної освіти в області. Тут діють 20 гуртків. За останні роки не закрили жодного. Щороку відкривають один-два.

— Хоч і зовсім грошей не даватимуть, не закриємося, — говорить директор Оксана Дашко. 5 лютого о 14.30 зустрічає біля одноповерхового цегляного будинку творчості в центрі Нових Санжар. Вона худорлява, в окулярах, має стрижку-каре. Невеликим коридором проводить в актовий зал. Всередині напівтемно. На сцені витерта коричнева фарба, стільці перетягнуті новою червоною тканиною.

— Минулого року районна рада поремонтувала стелю. Також безплатно друкують наші книжки та методички, — каже. — Ще дають гроші на зарплати та комуналку. Решта — викручуємося за рахунок батьків та спонсорів. Налагодили зв'язок з місцевою церквою. На свята привозять дрібні подарунки для конкурсів. У районних селах Суха Маячка, Малий Кобелячок, Руденківка є гуртки при школах. Не закривалися завдяки місцевим агрофірмам. Завозять дітям матеріал.

Оксана Олександрівна знімає із шафи під стіною об'ємну картину. На ній виліплені червоні троянди з матеріалу, схожого на пластилін.

— Гарно? — запитує. — Але це зовсім не пластилін. Ліпнина зроблена із солоного тіста, змішані сіль, вода, мука. Так економимо на матеріалах. Для оздоблення статуеток та сувенірів беремо камінці, шкаралупу від горіхів, рибні кістки, покриваємо їх золотистою фарбою. Гарна заміна дорогим стразам. Цього року відкрили новий театральний гурток. Дорогих костюмів не наберешся. Тому діти придумують одяг із газет, фольги, пакетів.

О 14.50 в актовий зал заходить 16-річний Максим Михайлик. У будинок творчості приходить тричі на тиждень. Відвідує краєзнавчий та театральний гуртки. Два тижні тому їздив у Харків на історично-філософську конференцію.

— Оце так возможності відкрилися, — говорить з порогу. В нього великі сірі очі, під рукою тримає портфель. — Прочитав свою доповідь про сенс життя, дали спеціальну грамоту з відзнакою. З інституту Каразіна сказали, що то пропускний білет до них на навчання. Треба показати цей папірець на вступних екзаменах, візьмуть без проблем на філософа. Ще й на безплатне місце є шанс.

— Я вже рішив бути дизайнером, — розповідає Сергій Вісич, відвідує художній гурток. Щороку їздить на обласний конкурс юних художників "Барвисте перевесло". Останній раз посів перше місце. — Недавно почав малювати маслом на холсті, до цього брався тільки за акварель. Планірую продавати картини через інтернет. Десь від ста гривень. Також малюю візерунки на дощечках. За них братиму від 80 гривень.

Вихованці центру щомісяця їздять на конкурси та конференції в Харків, Київ, Миколаїв, Закарпаття. Найбільше призових місць привозять художники і краєзнавці. Поїздки на конкурси оплачують батьки. В середньому витрачають 300 грн. Сюди входить вартість квитків та харчування. Гроші повертають з управління освіти за місяць-два.

— Батьки сказали, навіть якщо не будуть вертати, все одно возитимуть дітей. Крутитимуться, але кошти знайдуть, — продовжує Оксана Олександрівна. — Гордяться, бо діти-краєзнавці випустили власні книжки — "Історія освіти Новосанжарщини", "Полтавщина — земля моя свята". Часто наші вихованці вступають на історичний факультет в педагогічний університет.

×