Пісеньку "Пора-пора-порадуемся на своем веку…" та інші з фільму "Д"Артаньян і три мушкетери", мелодії до фільмів "Карнавал", "Зелений фургон", "Проданий сміх" та ще до півсотні картин записав полтавський звукорежисер Леонід Сорокін, 60 років. Робив записи пісень Йосипа Кобзона, Софії Ротару, Льва Лещенка, Валерія Леонтьєва, Лариси Доліної. Більш як 30 років записував програми обласного радіо. Нині працює у домашній студії, пише місцевих виконавців.
— Давай тільки не зранку, — каже про час нашої зустрічі Леонід Анатолійович. — Десь годину на 12-ту. Я ж сова — пізно лягаю, пізно встаю. Якщо рано ляжу спати, то о четвертій ранку встану і до дев"ятої втомлююся.
Запрошує додому — у квартиру в мікрорайоні Сади-1. Студія розміщена у вітальні — комп"ютер і мікрофон.
— На комп"ютерний запис перейшов років шість тому, — розказує. — При сучасній апаратурі не потрібна велика студія. Записую артистів удома, зайві резонансні звуки на комп"ютері можна вирізати. Треба тільки гарний мікрофон і потужний комп"ютер. Важко було перестроїтися, бо звучання зовсім інше, звук не такий виходить. Молоде покоління артистів тепер на записи не їздить. Практично в кожного вдома є подібні студії. А раніше виконавці за кілька місяців домовлялися про запис. У Союзі студії звукозапису були при радіокомітеті в кожному місті. Але вони не були пристосовані до запису сучасної музики. Я почав експериментувати з полтавськими музикантами, з яких потім вийшла група "Фестиваль". Щось почало виходити. Коли Ротару, Кобзон, Лещенко були в Полтаві на гастролях, робили записи. Тоді концерти відбувалися майже щодня.
На гонорар за "Трьох мушкетерів" купив румунський гарнітур
Веде на кухню, пропонує каву:
— Дуже люблю цей напій. Раніше по 10 чашок на день випивав. Тепер — тільки одну, бо якщо вип"ю більше, негарно почуваюся, пульс прискорюється. П"ю тільки натуральну. Розчинна погано на печінку впливає. О, як гарно, — примружується від задоволення після ковтка кави.
Удома працювати краще?
— Так, але виходить, що працюєш більше, ніж на основній роботі. У радянські часи звукорежисерові за пультом дозволялося працювати 4 години на день. На радіо приходив на 11-ту, працював до 19-ї, біг додому переодягався і з дев"ятої вечора до сьомої ранку знову працював. Крім основної роботи, ще записував музику до фільмів. Платили непогано. На гонорар за "Трьох мушкетерів" купив румунський гарнітур.
У ролі актора не пробували себе?
— Був такий жарт на "Ленфільмі" — вирішив пройти проби на роль царя Миколи ІІ. Мене загримували, зробили кінопроби. Режисерові навіть сподобалося. Але я відмовився, бо думаю, що грати повинні професіонали. А одного разу був смішний випадок. Мої німецькі друзі відпочивали в Ялті, я — з ними. Поїхали на екскурсію в Лівадійський палац. Я там 100 разів був, мені не цікаво. Вони пішли, а я залишився їх чекати. Підходить американець, щось лопоче англійською, протягує мені фотоапарат. Я зрозумів, просить, щоб я його сфотографував. Кажу, давай. А він — ні, можна я вас сфотографую. Я здивувався. Кажу, ну фотографуй. Стою собі, через пару хвилин підходить ще один, другий, третій. Нічого не можу зрозуміти. А тоді повертаюся, а за мною висить портрет царя Миколи ІІ у повний зріст. І я під ним стою із закрученими вусами. Кажуть, трохи схожий.
2 
1
Коментарі