Полтаві автобус за програмою "Місто без околиць" за маршрутом вул. Карла Лібкхнехта — Дослідна станція висаджує людей серед поля. Додому дістаються пішки через ліс. Дорога ґрунтова, освітлення немає.
У суботу, 23 червня, близько 11.00 з автобуса виходять п'ятеро людей.
— Це кінцева? — запитую. — А до хат як дістатися?
— Через ліс. Дорога, як після бомбьожки, і має такий крутий спуск, що можна каблуки поламать, — говорить рудоволоса жінка. — Автобус вчасно ходить, а до хат не доїжджає, боїться перекинутися. Тому й кінцеву тут зробили.
Повз Полтавську сільськогосподарську дослідну станцію люди прямують до лісу. Там вул. Тургенєва та Бакинських Комісарів. Сходять на ґрунтову дорогу завширшки 4 м. Узбіччя немає. Від зупинки до будинків близько 200 м. Вулиця Бакинських Комісарів має протяжність до 1 км. На ній — 80 дворів.
— Зараз сухо, нормально дійдемо, — каже жінка в білій хустині й великих окулярах. Тримає чорну сумку. — Коли дощ чи сніг пройде, вниз мов на санках спускаюся. А на зупинку по горі рачки лізу.
Дорога петляє між дерев, з ямами й пагорбами. Місцями висипана щебенем.
— Уночі тут компанії шастають. Останній автобус приїжджає о дев'ятій вечора. Темно, хоч в око стрель, не так станеш, шию зламаєш. Того восени і взимку берем із собою ліхтарики, — розповідає місцевий 44-річний Юрій Анатолійович. — Хоча воно і вдень падаєш, бо замість землі глина з камінням, слизько. Недавно спускався й об бугор навернувся, зчесав ногу і замазав штани.
Посеред дороги 89-річний Павло Симеон несе дві пластикові труби. Зупиняється. Його хитає, подається вперед, ледь не падає.
— Заморився, — з усмішкою поправляє білого картуза. — Прийду додому, довго отдихатиму.
— Просили Мамая (міський голова Полтави. — "ГПУ"), щоб тут якщо не заасфальтували, то хоч світло провели і перила поставили. Але ніхто ні кує ні меле, — говорить 45-річний Сергій Васильович. — Дорога не завжди така була. Роки три-чотири тому на ній лежав шар щебеню. Потім "Полтававодоканал" проводив воду на наші вулиці. Дорогу перерив, а в порядок не привів.
Через розмиту водою яму перестрибує 73-річна Ніна Чевічевова. Хитається з двома господарськими торбами в руках:
— Майже кожен день їжджу на базар скуплятися. Тут ходити важко, але вибору немає. Транспорт до посьолку не ходить. Можна, канєшно, піти на другий кінець вулиці на автобус Розсошенці — село Яківці. Але то від моєї хати топать півгодини.
Ставить сумки на землю, важко дихає, розтирає руки. На долонях червоні сліди від ручок.
— Треба, щоб автобус ходив не на Дослідне поле, а по вулиці Бакинських Комісарів та Тургенєва. Там найбільше людей живе, — говорить. — По одній заїхав, по другій виїхав. Обидві виходять на вулицю Яківчанська. Але транспорт не пускають, бо нема пішохідних доріжок. У міській раді сказали, як прокладемо їх за свій кошт, дадуть маршрут, а так у міста немає грошей.
За 12 хв. Ніна Чевічевова виходить з лісу.
— Чула, в Полтавському районі є ще одна така дорога. Між селами Нижні Млини та Гора. Років 10 тому їхній автобус пробував по ній спуститися, так ледь тормоза не порвав. Пасажири, які внизу були, розбігалися в різні боки, а хто в салоні їхав, у Бога увірували.
Пускали автобуси, щоб задобрити перед виборами
— Дослідне поле — остання зупинка автобуса. Там водій розвертається і їде у місто. Якщо підвозитиме людей на низину до хат, не матиме місця, де розвернутися, — розповідає Ігор Дудка з міської ради Полтави. — Пустити автобус, як просять люди, через вулиці Бакинських Комісарів, Тургенєва, не маємо права. Дорога має бути не вужчою за 7 метрів. А там менше, ще й тротуарів немає. Розширити дорогу ніяк, бо поряд людські двори. Кілька років тому на ці вулиці пускали тимчасові автобуси, щоб людей задобрити перед виборами. Це суперечить правилам безпеки.
Щоб від зупинки Дослідне поле до будинків поставити вуличне освітлення, жителям потрібно звернутися до міської ради.
— Будуть технічні і матеріальні можливості, зробимо, — додає Дудка.
2 
1
Коментарі