Підвал 5-поверхового будинку на вул. Некрасова, 1 у Полтаві в п"ятницю на метр залило каналізаційними стоками.
— Дихати нічим було, до п"ятого поверху людям воняло, — обурюється жителька першого поверху Галина Тимошкіна, 76 років. — Добу світла не було, бо згоріла щитова в підвалі.
Голова житлового кооперативу "Полтава", якому належить цей будинок, 53-річна Віра Смоловик розповідає, що каналізація заливає їх утретє:
— Уперше це було в червні 2006 року. Тоді залило по кісточки. Потім через три місяці — знову те ж саме. Ми запросили незалежного експерта, який зробив оцінку, розрахував збитки — 40 тисяч гривень. Мешканці подали в суд на "Полтававодоканал". Три роки судилися, а ось недавно прийшло повідомлення, що нам відмовили. Комісія водоканалу написала, що нас затопило через нашу погану каналізацію. Наша каналізація витримала тоді й зараз. А насправді, залило через транзитну теплотрасу, яку чогось пустили по підвалу нашого будинку.
Жінка веде в підвал шостого під"їзду. Показує дві труби, що входять у нього.
— Наш будинок опалюється від котельні по провулку Інтернаціональному, — каже. — Але через нього проходить запасна теплотраса котельні пологового будинку, щоб у випадку аварії на нашій котельні будинки не залишилися без тепла. На перехресті вулиць Коцюбинського й Ватутіна теплотраса пересікається з міським колектором. Дві труби — подачі й обратки — проходять під землею по залізобетонному жолобу, а в підвал нашого будинку входять уже без жолоба. Коли в каналізації трапляється аварія, у колекторі жижа піднімається і доходить до лотка теплотраси. Тоді фонтаном пре до нас у підвал. У ньому люди в основному картоплю зберігали. Тепер усе пропало.
Жінка веде до місця провалу землі. Там працює бригада аварійників "Полтававодоканалу". Екскаватором розчищають землю в ямі. Віра Смоловик питає бригадира, чи відкопали вже каналізаційну трубу.
— Її немає, вона пропала, — відказує той, називатися не хоче, відвертається. — Залізобетонна труба розклалася. А земля на сім метрів провалилася. Будемо класти нову пластикову.
Провали каналізаційного колектора сталися ще на вулицях Духова та Шведській.
— Трубам уже по 30–40 років, — пояснює Олександр Мєлкозьоров із прес-служби "Полтававодоканалу" — На жаль, тоді закладали труби великого діаметру, але залізобетонні. У результаті взаємодії з агресивним середовищем стічних вод цемент почав руйнуватися. Навіть металева основа труб теж руйнується, тому й трапляються провали. Треба замінити 200 кілометрів труб. Для підприємства це непідйомні кошти. Щороку направляємо в Міністерство ЖКГ звернення про виділення коштів. Але найближчим часом це навряд чи станеться, особливо в нинішній фінансовій ситуації.
2 
1
Коментарі