Дрібні гроші

 

Люблю повертатися з роботи пішки. Тішу себе думкою, що так економлю майже 2 гривні та не парюся у тісній маршрутці.

Дорогою зустріла знайомого.

— Недавно "наказав" заправочну, — каже весело Юрко. Показує на припарковану під деревами "ладу". — Треба було їхати на роботу. А грошей дома — голяк. Розібрав копілку. Три місяці збирав. Нарахував 87 гривень. Зсипав усе в чорний кульок. На заправку, де постійно буваю, не поїхав. Відчував, як відреагують. На іншій через вікно простягнув касирові свій пакунок із копійками, додав пару купюр та попросив залити 10 літрів бензину. Він подивився на мене, як на больного.

— Что это? — питається.

— Гроші. Українська валюта.

— Ми такі не принімаємо.

Я злюся. Дивлюся на годинник, спізнююся на роботу. Витягую кульок із копійками, кажу:

— Значить, будемо щитати втрьох. Зараз привезу вам із захисту споживачів.

Дядько пом'явся, гукнув мене назад. Перепитав, чи правильно порахував гроші. Залив бензину. Тепер знаю, як помститися заправкам за високі ціни.

У нас дріб'язок іще більш-менш приймають. Однокласник повернувся з Росії. Розказував, якщо там у маршрутці даєш за проїзд копійками, кидають на підлогу або у вікно. Вмерла копійка.

Мені пригадався торішній Сорочинський ярмарок. Віктор Янукович уперше на ньому скуповувався. Найдрібніша купюра в гаманці — 100 гривень. Здачі ніде не брав.

×