"Почула по телевізору, мер розповідає про доступне житло для молоді. Думаю, це ж про нас. Живемо з батьками. Будинок старенький, малий, — розповідає полтавка Тетяна Гузенко, 24 роки. — Заробити на квартиру не можемо — чоловік водій автобуса, а я безробітна, попала під скорочення".

Пішла до міськвиконкому. У коридорі молоді — не проштовхаєшся. На прийомі кажуть: "Житло вам не положено, ви з чоловіком не приписані разом в цій хаті, а площі у вас вистачає". Розгубилася: "А де ж те, що обіцяли?" Відповідають: "Шо говорили, то...", — і махає рукою, мов іди собі. Я зробила висновок: доступне житло для простих людей — недоступне.

В обласному центрі Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву реалізовує програму "Доступне житло". 70% вартості квартири оплачує родина, решту — держава. Вік подружжя не має значення. Обов'язкова умова — родина повинна стояти на квартирній черзі. На облік приймають людей, які зареєстровані і живуть у Полтаві не менше трьох років, не забезпечені житлом взагалі чи недостатньою площею. За нормами, на одного члена сім'ї — 6 "квадратів". Помешкання дають у будинках, що зводять за цією програмою. У Полтаві такий добудовують на вул. Башкирцевої у мікрорайоні Браїлки. Здати його планують навесні.

— У Полтаві програма "Доступне житло" реалізується перший рік. Люди її чекали, збирали гроші. Маємо 40 сімей, які вже готові оплатити житло, — розповідає економіст Неля Заїка із полтавського управління фонду. — Коли отримають квартири, сказати важко. Програма профінансована до кінця цього року. Як складатиметься далі, передбачити неможливо.

Вартість 1 кв.м доступного житла — 4290 грн, з державною підтримкою — 3 тис. Рієлтори за "квадрат" на вторинному ринку нерухомості просять близько 5 тис. грн. Полтавцям, що не мають готівки, пропонують кредит в Ощадбанку до 20 років під 16% річних.

У Кременчуці міська влада планує оформити у комунальну власність квартири, які самотні люди, що померли, не передали у спадок. У такі помешкання чиновники хочуть поселяти молоді сім'ї чи пільговиків.

Наближені до влади особи анонімно розповідають: списки безгосподарних квартир складають у міліції, міській раді. Ті, хто знає про нічийне житло, ділять його між собою.

У Полтаві на вторинному ринку житла попитом користуються одно- і двокімнатки. Їхня вартість $25–30 тис.

— Ще кілька років тому квартири купували, аби тільки вкласти гроші. Тепер беруть ті, кому ніде жити, — розповідає 21-річна Анна Зозуля, рієлтор з агентства нерухомості "Бульвар". — Банки відновлюють іпотечне кредитування, але умови непідйомні для простих людей. Ціни на житло з літа не змінювалися.

Будинок розібрали за борги

У 1980-х у селах Гадяцького району звели 16 двоповерхівок. Опалювалися вони від центральних котелень. Коли зруйнувалися колгоспи, котельні перестали працювати.

У селі Рашівка 16-квартирний будинок — порожній.

— Спочатку черги на поселення були, а зараз не встигаємо двері забивати, щоб ніхто не лазив. Люди в сільраді питаються тільки про хати, щоб купити, а туди йти не хочуть, — говорить Володимир Омельченко, сільський голова.

У селі Книшівка обидва будинки заселені. Квартири приватизували, зробили індивідуальне опалення. У Вельбівці помешкання викупили, використовують як дачі. У селі Теплому будинок розібрали за борги, коли розпалося сільгосппідприємство.

— Будинки повинні були передати у власність територіальних громад, але деякі включили до фонду розпаювання і люди не дозволили передати їх сільрадам, — пояснює Анатолій Цимбал, депутат Гадяцької районної ради. — Тому тепер вони стоять порожні.

×