"Два місяці тому, коли пішли дощі після засухи, будинок почав розлазитися по швах — стіни тріскаються, дірки — рука пролізе. Замазуємо, а вони по новій. Край хати виступив уперед і вперся в газову трубу. На ній тримається. Як прорве — думати страшно", — розповідає 54-річна Тамара Півень із села Мачухи під Полтавою. Запрошує у двір.
Біля невеликого будинку росте виноград і горіх. Вікна оббиті плівкою. Від фундаменту і до даху видно замазані тріщини. Навпроти будинку — клуня, на одній стіні якої велика тріщина. За 10 кроків від будинку купа хмизу.
— Під ним — найперше провалля, яке з'явилося років шість тому, — пояснює господиня, підходить до огорожі. — Сусідського хлопця прив'язали до каната і спустили вниз. Метрів 10 пройшов, до краю не дістав. Прохід широкий, зо два метри заввишки. Стіни гладкі, видно сліди лопати. Хід веде до людських огородів у напрямку Полтави. Ми засипали яму сміттям, землею, глиною. Два КамАЗи сюди ввійшло.
Друге провалля виявили навесні з іншого боку будинку кроків за п'ять від нього. Діаметр близько 2 м, глибина до 4,5 м.
— Археологи досліджували. Черепки познаходили. Кажуть, козацьке підземелля, проходить якраз під нашою хатою, — продовжує жінка. — У Мачухах багато проваль. Переказують, є підземні лабіринти. Ведуть до Хрестовоздвиженського монастиря в Полтаві. Ходи такі, що два вершники поряд проїдуть під землею.
Тамара Георгіївна заводить у будинок. У веранді тріщини на стінах і стелі. У великій кімнаті грається її онук 5-річний Костянтин. Цієї весни хлопець випав із другого поверху обласної дитячої лікарні, де лікував аденоїди. Обперся об москітну сітку на вікні. Вона була не закріплена. Упав на асфальт, отримав черепно-мозкову травму. Переніс кілька операцій.
— Одна біда за другою. Рятували дитину, тепер життя кожного під загрозою, — зітхає господиня. Її онук лагодить повітряного змія і намагається запустити його в кімнаті. Бігає від серванта до дивана. — Якось уночі шибка тріснула. Думала, тут нам і кінець. Інколи чую, як у сусідів через дорогу двері відкриваються — значить, велика пустота під будинком, немає шумоізоляції. Періодично крізь підлогу чуємо удари, мов хтось стукає. І газ якийсь виходить. Від нього терпне язик і болить голова.
Переселятися родині нікуди і немає за що, місцева влада нового житла не має змоги надати.
— У селі поняття "покинутої хати" нема. Бо найгірше і те продається. До Полтави ж рукою подати, — пояснюють у сільраді.
Полтавські геологи сумніваються, що в пустотах під будинком збираються гази.
— У ґрунтах біогенний газ утворитися не може. Хіба поблизу розташовані болота, інші водойми. Можливо, ситуація пов'язана з нафтогазовою промисловістю, але малоймовірно, — запевняє Василь Житник із Полтавської філії Інституту інженерно-технічних і екологічних вишукувань.
У ХVII–ХVІІІ ст. Мачухи були великим козацьким поселенням. Історики не виключають, від села йде лабіринт підземних ходів. Раніше в таких катакомбах ховалися від нападників.
— Обидва провалля позначають трасу підземного ходу, який, можливо, пов'язаний із більшим погребом на глибині від 4 до 5,5 метрів. Про висоту такої споруди можна лише здогадуватися, — розповідає кандидат історичних наук Олександр Супруненко. Він брав участь у археологічних дослідженнях провалів біля хати Тамари Півень. — Тепер хід став своєрідним дренажним каналом. Там збирається тала і дощова вода. Через провалля будинок може піти під землю будь-якої миті.
2 
1
Коментарі