— По скільки ваші учілки отримують зарплати? — дзвонить на мобільний знайомий підприємець. Був у Полтаві на діловій зустрічі, повертається додому у район. — Замовив стіл у "Міміно". То ж крутий ресторан і ціни кучеряві. Сидимо рішаємо діла. За сусіднім столиком компанія дівчат підсіла. Офіціанти шашлик приперли, салати, десерти. Інтересно стало, звідки такі мажорки. Кажуть, празнуємо день народження. Самі з дитячого садіка — вихователі, нянічки. Чуть зі стільця не впав. Полтавським вчителям премії виписали?
Сміюся, без "премій" у нашій освіті ніяк. Днями колега прийшла зі зборів у дитячому садку, ледь не плакала.
— Торік на 8 Березня здавали по 50 гривень, — каже. — Малим купили тістечка, сік. Вихователю — квіти й косметику в подарунок. Цього року кажуть здавати по 70, і то, мовляв, це дуже мало. Приходжу в садок, зразу питають, чи принесла гроші. Почуваюся банкоматом.
Знайома позітхала і понесла гроші. А друзі з університету недавно провчили викладачів. Здавали останній державний іспит. Перед ним куратор принесла список, що мають купити на стіл для комісії. Замовила воду "Боржомі", червону ікру, грузинський п'ятизірковий коньяк. Кожному вийшло майже по півтисячі гривень. На іспиті відповідали добре, бо гарно вчилися. Коли отримали оцінки у відомість, вирішили стола не накривати. За які заслуги? Забрали делікатеси і відсвяткували групою закінчення університету. Викладачі помстилися на інших студентах, завалили багатьох, познижували оцінки. Знайомі з паралелі розмовляти перестали, мовляв, хабарі треба давати, щоб не нашкодити іншим.
1 
1
Коментарі