На Крюківський вагонобудівний завод у Кременчуці на роботу шукають 250 інвалідів. Пропонують посади прибиральників, двірників, озеленювачів території, кур"єрів. Обіцяють платити зарплатню від мінімальної.
— Раніше такої потреби в працівниках не було. Мабуть, на заводі хочуть дотримуватися законодавства, — розказує заступник директора Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості Людмила Кузнєцова, 50 років.
Закон "Про основи соцзахисту інвалідів" передбачає, що від загальної кількості працівників на підприємстві мають працювати 4% інвалідів. Якщо цю норму не виконують, мають платити штраф — середня річна зарплата на підприємстві помножена на нормативну кількість працівників-інвалідів.
На обліку в центрі зайнятості перебувають 80 інвалідів. Охочих працювати серед них мало.
— Коли інвалід пропрацював 26 тижнів на рік, він має право стати на облік та отримувати виплати по безробіттю, як інші люди. Тому й не поспішають влаштовуватися на роботу, — продовжує Людмила Миколаївна.
— Не дуже хочуть іти працювати інваліди, бо на біржі їм і так платять, а в нас на 800 гривень треба працювати-працювати, — кажуть на вагонобудівному заводі.
На підприємстві 7,5 тис. працівників. За нормами, мають працевлаштувати 300 інвалідів. Скільки їх у штаті, не кажуть. Стверджують, штрафів не платили. До кризи це було краще підприємство-роботодавець Кременчука.
Часто підприємства, аби не сплачувати штрафів, оформляють на роботу інвалідів, платять їм мінімальну зарплату, а ті зовсім не працюють чи працюють по мінімуму, або лише по документах рахуються.
Інвалід по зору другої групи 27-річний Дмитро Матвєєв працює в Українському товаристві сліпих (УТОС) у Кременчуці. Тут роблять комплекти сидінь, дзеркала, електропроводки, меблеві полички. Чоловік живе у гуртожитку для сліпих.
— Працюю гружчиком, хоч і важкувато, — нарікає Дмитро. — Коли стемніє, взагалі нічого не бачу. Вакансії на підприємствах, може, і є, але для зрячих. Нам знайти роботу майже неможливо. Моя дружина Марина має третю групу інвалідності, влаштувалася на сажевий завод. По великому блату через двоюрідну сестру. Там вони загрібають листя, збирають сімена, розчищають сніг. Обіцяють 800 гривень.
Влаштувалася по великому блату через двоюрідну сестру
Дмитро скаржиться на низькі заробітки. За минулий тиждень приніс додому 35 грн, бо 210 грн вирахували за гуртожиток. Робота підприємства залежить від наявності замовлень. Родині допомагають батьки.
Торік у Гадяцькому районі безногого чоловіка оформили бухгалтером у сільгосппідприємство. На роботу щодня возили з сусіднього села. Керівник підприємства порахував, що йому дешевше платити інвалідові зарплату і не їздити по нього.
Інвалідам платять пенсії. Працюючим їх урізають. Тож вони й не працевлаштовуються, бо нічого не роблячи, отримують ті самі гроші.
1 
1
Коментарі