Чому Оксана Забужко голосувала проти всіх

Письменниця Оксана Забужко ще перед виборами зайняла тверду позицію голосувати у другому турі проти обох кандидатів. Пояснила її шістьома причинами:

По-перше, країна стоїть на порозі гуманітарної катастрофи. Як усякий інтелектуал, я називаю стратегічні проблеми. Далі має бути менеджерська ланка, що має перекладати їх на рівень конкретних практичних справ. Але оця ланка у нас абсолютно відсутня. Бо ще за Сталіна знищили культурний шар, який із кінця ХІХ століття. будив націю просвітництвом. Після цього українці залишилися з дуже поганою освітою. І так триває досі. Менеджерська ланка ніяк не може нарости. Звідси — криза еліт. Моє покоління стоїть біля стерна і не справляється з країною — ні в політичному сенсі, ні в громадянському.

По-друге, я не знаю, хто захистить мій вибір — за Україну, але проти обох кандидатів? Іван Франко застерігав: голосуючи на менше зло, ти вибираєш зло. Хто забезпечить моє право не вестися на теорію "меншого зла" й мільйонів українців.

По-третє, основна маса населення досі не знає виборчого законодавства, не має так званої освіти виборця. Чула від знайомих, як одна жіночка допитувалася, як досить повикреслювати прізвища кандидатів, щоби проголосувати проти всіх? Як же вона здивувалася, коли почула про третю графу!

По-четверте, свобода слова у нас – це свавілля. Люди користуються нею, як мавпа мікроскопом. Вірус цілковитої безвідповідальності люди підхопили у політиків. Через це не маємо правової держави.

П"яте: ми абсолютно бездарно розпорядилися п"ятирічною форою після Майдану — вся країна. "Сцена" пішла в інший бік. І механізму контролю за нею не було. Нині бенкет хижаків при владі добігає кінця — вже нічого не залишилося. Те, як між собою зчепилися два кримінальні клани — це їхня агонія. Схоже на Римську імперію часів занепаду. Тільки там процеси тривали століттями, а в нас час стиснувся до років.

Шосте: для мене моральна вартість поразок значно вища за вагу перемог. Із цього я вирахую шанси країни вижити.

Повний текст інтерв"ю з письменницею надруковано у Газеті по-українськи за 05 лютого 2010 року

×