На День соборності та свободи України лідери опозиційних партій оприлюднили угоду про спільні дії. До них долучилися партія "Батьківщина", "Фронт змін", "Свобода", Українська соціал-демократична партія, партія УДАР. У документі про об'єднання пишуть про спільні дії у звільненні політв'язнів та боротьбу з "діючим режимом". Відтепер опозиція координуватиме дії на парламентських виборах у рамках підписаної угоди. Партії також збираються сформувати спільний список кандидатів по мажоритарних округах на парламентські вибори.
Це єдина можливість створити альтернативу нинішній владі, вважає оглядач Віталій Портніков, 44 роки:
Чому опозиція об'єднується? Що це означає?
- Зараз така ситуація, що будь-яка людина розуміє — чинний президент перейшов червоні прапорці, які в нинішній системі влади існували. Порушив пакт про елітний ненапад. Тепер ніхто з опозиціонерів не може почуватися в безпеці. В Україні застосовують правило "своїм усе, ворогам закон". Українська система з кучмівсько-ющенківської перетворилася на російсько-білоруську. Вона однаково небезпечна як для Тягнибока, так і для Яценюка. Якщо вона посилюватиметься, вони просто можуть опинитися поза нею. Хоча й передумов для посилення я не бачу, оскільки соціально-економічна ситуація така, що неминуче призведе до повного її краху. Головне, як це розцінюють люди — як крах лише Партії регіонів чи взагалі нинішньої системи влади.
Опозиція не артикулює жодних програмових засад — це добре чи погано?
- У цій виборчій кампанії не потрібні позитивні месиджі. Якщо зараз опозиція саме на цьому зосередиться, це буде серйозною помилкою.
Наскільки це об'єднання може бути тривке? Чи не почнуться чвари, коли розподілятимуть округи?
- Це питання пріоритету для опозиції. Що для неї головне — отримати більшість у парламенті чи правильно розподілити округи з погляду якоїсь конкретної партії. Зараз може бути тільки одна політична програма — жодного голосу за Партію регіонів. Жодної іншої програми для української опозиції існувати просто не може. Саме на цьому ґрунті можливе об'єднання і "Фронту Змін", і "Батьківщини", і "Нашої України". І всього українського суспільства. Якщо зараз почати говорити про якісь програмові засади або ж ідеологічні відмінності, відразу стане очевидним, що демократичні партії не можуть довго бути в союзі з партією з такою авторитарною програмою як "Свобода". Якщо система існуватиме й надалі, Партія регіонів та "Свобода" — об'єктивні полюси для об'єднання зусиль. Вони можуть розділити між собою Україну і правити разом ще п'ятдесят років. Але, на щастя для українців, для цього вже немає ані економічних, ані соціальних ресурсів. Саме тому "Свобода" змушена об'єднуватися з демократичними партіями, а сама Партія регіонів не зможе довго утримувати владу.
Якщо опозиція переможе, Тимошенко випустять і вона стане президентом — вона може бути така сама авторитарна як і Янукович?
- Я ніколи не вважав Тимошенко більшим демократом, аніж будь-кого з нинішніх українських політиків. Вона завжди відповідала запиту на сильну руку та авторитарне правління більше, ніж будь-хто. Але історичні ситуації є різними. Сам імідж сильної руки вже скомпрометований правлінням Януковича. По-друге, з'явилася необхідність у нагальних політичних реформах та зовнішніх запозиченнях. Їх може брати тільки демократична країна. І це теж досвід Януковича — він ходить по світу з простягненою рукою й не може взяти ані крейцера. Повторити Януковича вже неможливо, не можна після нього правити саме так. Янукович — це щеплення від сильної руки та авторитаризму. І від концентрації влади в одних руках. Будь-який наступний президент України, навіть якщо це буде Тимошенко, буде вимушений з цим рахуватися.
Чому Анатолій Гриценко не приєднався до об'єднання?
- Мені здається, його зауваження до цього слушні. Хтось має ставити ці питання. Разом з тим, об'єднання беззаперечно потрібне і є єдино можливим виходом з нинішньої ситуації - якщо воно буде чесним і прозорим. Якщо розподілятимуть не гаманці, а таки округи, і люди про це знатимуть.
Чому так і не з'явилося нових політичних сил?
- Нові політичні сили з'являться не тоді, коли суспільство просто хотітиме когось нового, а коли в суспільства з'являться викристалізувані політичні погляди. Сьогодні українське суспільство — це суспільство без політичних поглядів. Тому й немає нових партій. Але, мірою трансформації суспільства, вони неодмінно з'являться.
Чи будуть ці вибори чесними і як контролювати їх?
- Це залежить від громадянської самоорганізації. Я не дуже вірю, що можна змінити списки під тиском суспільства, виключити з них корупціонерів чи великий бізнес. Хоча б тому, що наше суспільство розділене і сприймає опонентів за ворогів, підтримуючи "своїх". Для цього потрібні ідеологічні партії, а не партії вождів. Якщо ж говорити про фальсифікації, люди мусять бути зацікавлені в тому, щоб входити до виборчих комісій і відстежувати сам процес. І виходити на вулицю, щоб обстоювати свій вибір. Це реально, якщо суспільство справді зацікавлене у своєму майбутньому. Якщо ж ні — це вже інше питання. Не варто й перебільшувати бажання і готовність людей захищати свій вибір і брати участь у політичному процесі. Водночас, усе залежатиме від соціально-економічного становища у наступні декілька місяців.
Що вважати перемогою опозиції?
- Опозицію можна буде вважати переможцем, якщо вона створить парламентську більшість, яка буде здатна запропонувати новий уряд та контролювати його. І якщо цей уряд почне долати наслідки антиконституційних дій, які розпочала нинішня влада після приходу до влади Януковича. Треба повертатися до попереднього варіанту конституції. Бо Конституційний суд юридично не має права ухвалювати конституцію. Зараз ми живемо не за конституцією, а за її інтерпретацією судом. Суд лише порадив парламенту її змінити, а сам парламент не ухвалював жодних рішень. Тож, потрібно до цього повертатися. Повертати президентові його справжні повноваження. Розслідувати питання, як саме відбувся конституційний заколот, і хто був його учасниками. Якщо уряд розпочне таке розслідування та почне проводити економічні реформи, за певний час можна буде добитися від Віктора Януковича заяви про відставку, провести позачергові президентські вибори і перегорнути цю чорну сторінку в українській державній історії. Без відставки Януковича український державний організм ніколи не одужає. Він хворий цією людиною та її групою підтримки.
3 
8759
Коментарі
63