субота, 09 липня 2022 10:06

Спецтема: Війна Росії проти України

"Війна цього року не закінчиться" – генерал-майор Дмитро Марченко

Українцям треба бути готовими, що війна триватиме й далі. Ситуація покращиться, коли Збройні сили отримають більше техніки від наших західних партнерів. Розмови про мир і поступки користі для країни не принесуть. Про це в інтерв'ю Gazeta.ua розповів генерал-майор Дмитро Марченко. Він керував обороною Миколаєва на початку широкомасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну.

Який напрямок зараз викликає занепокоєння?

Донецьк, Луганськ – там найжорстокіші бої. Але занепокоєння викликає вся територія України.

Росіяни кинули всі сили на східний напрямок. Бачимо результат цього - окупована майже вся Луганщина й далі ймовірна ціль підконтрольна нам територія Донеччини. У чому складність там?

Що в нас немає стільки артилерії й техніки, скільки в них.

Рівняють із землею населені пункти, укріпрайони. І проходять далі

Вони беруть кількістю.

Так, з самого початку тільки так і робили. Рівняють із землею населені пункти, укріпрайони. І проходять далі. Вони можуть собі це дозволити, ми – поки ні.

Що зможе переламати ситуацію на нашу користь?

Єдина наша перевага під час таких бойових дій – це високоточна артилерія, ППО і бронетехніка.

Автор: novynarnia.com
  Дмитро Марченко, генерал-майор Збройних сил України. Родом з Миколаївщини. Службу у ЗСУ почав у 1996 році в інженерно-саперному полку у Бахчисараї. Потім – навчався в Інституті Сухопутних військ. Після служив У 79-тій окремій аеромобільній бригаді у Миколаєві. У складі цього підрозділу брав участь у бойових діях, які розв’язала Росія у 2014 році. Зокрема, у боях на Савур-могилі, в Дебальцевому, Ізваринському котлі, обороняв Донецький аеропорт. У вересні 2015 року призначили на посаду начальника Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ. Це управління відповідало за перехід армії на стандарти НАТО в речовому і продовольчому забезпеченні, розробку нових зразків, створення технічних умов і контроль за виробництвом і якістю продукції, яку закуповують для ЗСУ. 2019-го Держбюро розслідувань звинуватило його разом із підлеглими у закупівлі 20 тис. неякісних бронежилетів. Понад місяць провів під арештом. 20 млн грн на заставу збирали українці. Мільйон зібрали люди, які хотіли підтримати, решту дала родина 5-го президента Петра Порошенка. Справа досі не закрита. Марченко наполягає на своїй невинуватості. Влітку 2019 року звинуватив ДБР у фабрикації аудіозаписів прослушки у цій справі. з 25 лютого до 6 квітня відповідав за оборону Миколаєва з початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну.  Має ордени – у 2014 році отримав орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, у березні 2022-го  - орден "За мужність" III ступеня.
Дмитро Марченко, генерал-майор Збройних сил України. Родом з Миколаївщини. Службу у ЗСУ почав у 1996 році в інженерно-саперному полку у Бахчисараї. Потім – навчався в Інституті Сухопутних військ. Після служив У 79-тій окремій аеромобільній бригаді у Миколаєві. У складі цього підрозділу брав участь у бойових діях, які розв’язала Росія у 2014 році. Зокрема, у боях на Савур-могилі, в Дебальцевому, Ізваринському котлі, обороняв Донецький аеропорт. У вересні 2015 року призначили на посаду начальника Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ. Це управління відповідало за перехід армії на стандарти НАТО в речовому і продовольчому забезпеченні, розробку нових зразків, створення технічних умов і контроль за виробництвом і якістю продукції, яку закуповують для ЗСУ. 2019-го Держбюро розслідувань звинуватило його разом із підлеглими у закупівлі 20 тис. неякісних бронежилетів. Понад місяць провів під арештом. 20 млн грн на заставу збирали українці. Мільйон зібрали люди, які хотіли підтримати, решту дала родина 5-го президента Петра Порошенка. Справа досі не закрита. Марченко наполягає на своїй невинуватості. Влітку 2019 року звинуватив ДБР у фабрикації аудіозаписів прослушки у цій справі. з 25 лютого до 6 квітня відповідав за оборону Миколаєва з початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Має ордени – у 2014 році отримав орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, у березні 2022-го - орден "За мужність" III ступеня.

Який ваш найоптимістичніший сценарій?

Я посміхаюся, коли розповідають, що в суботу о 12:00 все закінчиться чи хтось щось захопить. Важко щось прогнозувати. Цього року не закінчиться – це факт. Якщо нам дадуть те, що потрібно, то мінімум - це весна 2023-го.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Можемо більше постачати в ЄС. Війна пришвидшує переорієнтацію ринків" – Олег Нів'євський

Ви посміхаєтеся від прогнозів із самого початку?

Весело, коли цивільна людина в Києві, яка не розуміє ситуацію в полі, прогнозує з точністю до місяця, що відбуватимуться якісь події.

У Генштабі мають інформацію, розуміють загальну ситуацію. Але навіть вони не завжди беруться робити якісь прогнози.
У нас велика кількість експертів, які лізуть в екрани та кажуть, що все закінчиться 22 серпня о 23:45.

Усі військові так реагують?

Основна маса військових за прогнозами не стежить, бо їм немає коли. Я сам почав це робити, коли виїхав із Миколаєва. До цього часу не було потреби дивитися. Вони заповнюють простір. Своїми передбаченнями намагаються заволодіти увагою якоїсь кількості населення.

Відбили три серйозні атаки Росії. Відігнали їх на адмінкордон із Херсонською областю. Побудували там хорошу оборону

Ви писали, що їдете поки що з Миколаєва. Місію виконали?

Так. Вважаю, що той переломний момент, який ми всі там зробили, виконаний. Найважчий час для міста відпрацювали. Відбили три серйозні атаки Росії. Відігнали їх на адмінкордон із Херсонською областю. Побудували там хорошу оборону. Далі, коли там пішли наступальні дії, я розумію, що є інші фахівці, які розуміються в цьому краще.

Яку мету ставили, коли зголосилися їхати до Миколаєва в перший день війни? У чому була найбільша складність?

Розуміти, що практично вже в кільці. І ти починаєш мислити, думати про наступні дії – як створювати запаси води, їжі, паливи, боєприпасів, щоб якомога довше вести бойові дії в цьому котлі.

Для вас це не було новим. Були у важчих умовах.

У 2014-2015 роках ми все це бачили та проходили. Але то була розминка. Так, я виводив людей із котла. Але він був не тим, який міг би бути в Миколаєві. Вони могли б оточити понад 30-40 кілометрів від Миколаєва. Потім це коло розширювалося б, а для самого Миколаєва – звужувалося. Було б тяжко силам підтримки пробити нам прохід чи розірвати кільце.

Були медпрацівники, які розпитували поранених, які підрозділи де стояли, скільки загиблих, яке мали озброєння. І передавали інформацію

Голова Херсонської обласної ради Олександр Самойленко розказав, що мінні поля на Херсонщині не були розміновані. У росіян нібито була карта мінних полів, яку отримали від зрадників. Сітка агентів працювала не тільки на Херсонщині. Стикалися з ними на Миколаївщині?

Ми навіть ловили таких зрадників. Коли почалася оборона Миколаєва, прийняли рішення розкидати всі військові частини по місту. Буквально на другий день та сторона знала точні координати цих місць. Були навіть такі працівники медичних закладів, які розпитували поранених, які підрозділи де стояли, скільки загиблих, яке мали озброєння. І передавали інформацію. Росіяни були обізнані щодо переміщення військ по місту. Таких людей виявили спецоргани – ГУР, СБУ, прокуратура. Я брав участь, коли підловили одного керівника районної прокуратури Миколаєва. Ми спеціально змінили паролі, щоб зрозуміти, це він їх передає чи ні. Буквально за пів години ці паролі були переслані в Крим для спецпідрозділу "Вагнера".

Тобто, зрадником може бути як звичайний санітар, так і держслужбовець?

Так, на жаль. Жодного ідейного чоловіка чи жінки серед них немає. Це все через гроші. Там були зйомні квартири, де залишали гроші. А та людина, що надавала інформацію, забирала їх. Це банальне гниле людське нутро.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Російська Федерація опинилася в лещатах. НАТО грає на боці України

Успіх росіян на Херсонщині був тоді в раптовості?

Всі знали, що вони наступатимуть саме з Херсона. Я думаю, що там була якась зрада. Не можу її коментувати, поки що сам вивчаю. Ми могли не розуміти, що вони підуть на Київ. Але що підуть із Донбасу та Криму – були впевнені всі. Як так швидко, при тактично вигідній обстановці – по Чонгару, де вузька стежка, де вони мали пройти. Як це не використали, щоб не зупинити просування військ – не розумію. Компетентні органи розберуться.

Зараз від безвиході починають бити по місту ракетами. Щоб хоч якось морально подавити наступальні дії ЗСУ

За рахунок чого російським військам вдається утриматися на Херсонщині? Питання лише в кількості живої сили та боєприпасів?

Є декілька факторів. Перший – ми фактично втратили час і дали їм змогу заритися. Коли противник йде в наступ, то з ним воювати легше, ніж коли він стоїть в обороні. Тому що коли підрозділ в обороні, для того, щоб його пройти чи мати перевагу, потрібно, щоб у наступаючої сторони була перевага у три рази людей і техніки. У нас, на жаль, такої кількості зараз немає. А вони зариті. І зараз від безвиході починають бити по місту ракетами. Щоб хоч якось морально подавити наступальні дії, які зараз готують ЗСУ на півдні.

Автор: novynarnia.com
  Генерал-майор Дмитро Марченко: “Переломний момент настане. Це буде жорсткий та серйозний бій. Але де він відбуватиметься, не можу сказати. І ніхто не скаже. Це буде швидко. Росіяни побіжать і зупиняться десь у Ростові”
Генерал-майор Дмитро Марченко: “Переломний момент настане. Це буде жорсткий та серйозний бій. Але де він відбуватиметься, не можу сказати. І ніхто не скаже. Це буде швидко. Росіяни побіжать і зупиняться десь у Ростові”

Ми стоїмо за 17 кілометрів від Херсона. Як і коли зможемо вибити звідти ворога?

Прогноз простий – коли нам надійде нобхідна техніка. Артилерія, яку нам пообіцяли. Тоді це буде швидко. Основна маса російських військових там заморені, деморалізовані, не хочуть воювати. Вони зрозуміли, що не якась спецоперація, а звичайна війна, де люди помирають, відриває руки та ноги. Де ми – господарі своєї землі. Захищаємо її і в нас немає іншого вибору, крім як воювати. Ці фактори на них погано діють. У них з 200 людей на деяких ділянках йдуть 50-60. А інші – відмовляються. У війні – головне мотивація та бойовий дух. Без них війну краще не починати.

В одному інтерв'ю ви сказали, якщо нададуть потрібне озброєння, контрнаступ може закінчитися до кінця літа. Що нам зараз найбільш необхідне, якщо це війна артилерій?

Боєприпаси, високоточне озброєння. Зараз відбувається така гра артилерії. Вони запускають 100 снарядів, ми у відповідь – 10. З таким співвідношенням нам просуватися вперед важко.
Але навіть із такими силами трохи рухаємося. Як мінімум – ганяємо їх з місця на місце.

Ми не можемо затягувати. Це буде дорога помилка не тільки для нас, а й для світу

Президент Зеленський вважає, що затягування контрнаступу до 2023 року було б дорогою помилкою.

Це буде дорога помилка не тільки для нас, а й для світу. На жаль, багато процесів для життя всієї Європи, світу залежить від деяких нюансів. Якщо ми не постачатимемо пшеницю, олію, а до нас не доходитимуть продукти, де ми були найбільшими покупцями, то ламається як мінімум економічна машина всієї Європи. Ці негативні чинники вплинуть не тільки на нас. Ми не можемо затягувати.

Багато критики, що Україна отримує мало військової допомоги від Заходу. А чи запитують наших військових на лінії фронту що їм треба, чого не вистачає?

Це ніхто не обговорює. І який сенс – якщо це ясно навіть деяким цивільним. Те, що нам не дають, те що нам потрібно – це теж питання. Чому ми за вісім років не могли це придбати – теж питання.

Одна з аргументацій, чому ми не отримуємо сучасніше озброєння – наші військові довго навчатимуться користуватися ним. Погоджуєтеся?

Наші військові швидко навчаються будь-якій техніці. Нашим партнерам, щоб підготувати фахівця потрібно півтора року, а нам – тиждень. У таких умовах – бачите як йде супротив – люди показують надлюдські можливості у протистоянні з такою махіною. Якщо людина розуміє, що це врятує їй життя, то вона навчиться швидко.

Вони не можуть зараз натиснути по всіх напрямках. Тому що виснажені. Нам важко, а їм ще більше

Є інформація, що росіяни будують лінії оборони на півді. Він для них важливий через сухопутний шлях на Крим. Чим зараз їхні дії там відрізняються від того, що робили на Донбасі 2014 року?

Зараз будь-які їхні дії відрізняються від тих, що відбувалися на Донбасі 2014-го. Можемо співставити їхні дії з тим, що відбувалося в Чернігові чи Луганську, Донецьку. Тобто вони не можуть зараз натиснути по всіх напрямках. Тому що виснажені. Нам важко, а їм ще більше. Ми в обороні, і вони там в обороні. Для того, щоб їм проломити нашу оборону, треба співвідношення мінімум один до трьох. Коли почалося вторгнення, ми були неготові. Тоді не була побудована оборона, як зараз. Але й тоді вони не змогли. Зараз їм доведеться напружитися.

На початку війни активно допомагали на Миколаївщині ТРО і просто жителі громад - фермери, мисливці, пересічні громадяни. Зараз є інформація про численні партизанські загони на окупованих територіях. Як така мотивація цивільних допомагає?

Коментувати тему не можу. Вони корисні й роблять загальний внесок у нашу перемогу.

Їх бояться росіяни?

Звісно. Вони бояться всіх військових. Навіть наших жінок.

Бачимо, що Кремль кілька разів міняв командувача окупаційних військ в Україні. Що змінюється в їхніх діях із черговою ротацією командувача?

Особливо нічого. Так, вони навчаються. Покращують навички під час ведення бойових дій. Ті дії, які були на початку вторгнення і є зараз – зовсім різні. Вони теж набирають професіоналізму, вчаться. Але у зміні командування, найімовірніше, за все зіграло роль те, що не відбулося того, що вони пообіцяли в Москві. Думаю, ця зміна не принесе їм жодної користі.

Як оцінюєте підготовку їхнього командного складу?

Вона різна. На одному напрямку воюють дурні, а на іншому – професіонали. У загальному в них є старорежимна школа Радянського Союзу. Працюють за підручниками. Зараз вже трохи почали шукати сучасні варіанти. Раніше – треба, щоб колона вийшла в такому порядку, вона так і виходить. Мають розгортатися бойові порядки так – вони їх так і розгортають. Не залежно, що при цьому ми їх накриваємо артилерією. Їхня підготовка відрізняється від ведення боїв у сучасному світі.

Переломний момент настане. Це буде жорсткий і серйозний бій. Росіяни побіжать і зупиняться десь у Ростові

Міністр оборони США Ллойд Остін заявив, що Україна переживає переломний момент на полі бою. Де буде вирішальний бій - на Донбасі чи на півдні? Чи він уже відбувається?

Переломний момент настане. Це буде жорсткий і серйозний бій. Але де він відбуватиметься, не можу сказати. І ніхто не скаже. Це буде швидко. Наше командування вирахує в них слабке місце, ми туди вдаримо й поженемо їх. Побіжать і зупиняться десь у Ростові.

Ви критикували заяви про мир за будь-яку ціну, які часом просувають окремі медіа та телеграм-канали. Що коли зараз дати слабину й поступитися РФ, потім ціна буде вища. Але як може дехто навіть допускати думку, щоб лишити росіян на наших землях?

У нас багато спеціалістів. Кожен мислить по-різному. Але ніхто з них не живе майбутнім. Вони хочуть зараз зробити щось хороше. Зупинити смерть, війну. Але вони своїми діями її не зупиняють, а призупиняють. Так ми лише перекладемо війну на плечі наших дітей.

Як налаштовані наші військові?

Битися до останнього. Якщо треба померти, то померти на полі бою. Інакше в нас не буде вільної України та вільних дітей.

Зараз ви читаєте новину «"Війна цього року не закінчиться" – генерал-майор Дмитро Марченко». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

2

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 8759
Голосування "Розумна мілітаризація" від Міноборони
  • Держслужбовців потрібно брати на роботу лише після військової підготовки
  • Це має бути однією з вимог і для балотування в органи місцевого самоврядування, парламент та суди
  • Для держслужбовців військова підготовка не повинна бути обов'язковою
  • Мені байдуже
Переглянути