"Вибори відбудуться наступного року. Це найкращий шанс Зеленського на другий термін" - Валерій Клочок

В цілому, це дійсно обман. Тому що сам законопроєкт не має жодної згадки про українську православну церкву російського патріархату. Там йдеться про регулювання релігійних організацій в Україні. Якщо таку організацію запідозрять у зв'язку з країною-агресором, то буде перевірка. Виключне право ініціювати таку перевірку згідно запропонованого законопроекту має центральний орган виконавчої влади зі спецстатусом- це Державна служба з етнополітики та свободи совісті. Втім у проєкті закону про саму назву "Росію" навіть не йдеться. Надалі така перевірка може закінчитися складанням акту на цю релігійну організацію. Їм виносять попередження. Це як пожежна інспекція, яка виносить припис за порушення. Це комісія під час перевірок на предмет зв'язків із Росією – як вона це має визначити? Потім знову повинна провести перевірку. Бо на усунення цих зв'язків дається 30 днів. Механізм реалізації цього законопроєкту доволі дивний.

Якщо релігійна організація не усунула ці зв'язки, то після цього Державна служба з етнополітики та свободи совісті організує судовий позов. За результатами суду вже можуть закрити цю організацію. Але якщо у нас релігійні організації – це кожен окремий монастир, релігійні громади, управління і центри, релігійні братства, які є в підпорядкуванні московської церкви, то суди мають розглядати тисячі позовів. Ситуація така, що законопроєкт про заборону московської церкви нібито ухвалили, але реалізація його досить сумнівна. Навіть у випадку, якщо закон приймуть, це не вирішить ситуацію. Весь процес заборони розтягнеться на роки. Це все дивно і схоже на велику маніпуляцію.

 

Пояснюють тим, що це може викликати релігійний конфлікт. Тому що дуже багато парафіянин московської церкви. І ніби це може викликати протистояння. Але я вбачаю інше - що інтереси російської церкви підтримують у Верховній Раді. Ці депутати не складають більшість, але вони є. Бо цим законопроєктом по суті зманіпулювали. Можна було написати його краще та ефективніше. Щоб одночасно були позови по всій країні щодо діяльності московської церкви. Це все одно багато судів, але результат був би швидший. Або одне рішення щодо всієї РПЦ в Україні.

Служба безпеки України ще торік у вересні видала лист, де місцевим органам державної влади наполегливо рекомендували не втручатися у процеси переходу приходів до ПЦУ. Однак влада сама на місцях не спішить це робити. Зрощення московської церкви та влади очевидне багатьом. Чого вартує історія з тим же Пашою Мерседесом (Митрополит Павло, архієрей РПЦ в Україні. - Gazeta.ua), коли він у Києво-Печерській лаврі прославляв Росію. Навіть тих парафіян, які брали в цьому участь, треба притягувати до відповідальності.

Знову впираємося у цей законопроєкт. Треба було б збільшити кількість органів, які мають право на перевірку. Щоб та ж поліція це могла робити. Тому поки не бачу передумов, як це швидко можна реалізувати.

Скандали почалися ще коли "Слуги народу" прийшли до влади. Тоді багато було непривабливих моментів щодо їх законодавчих ініціатив. Зокрема, багато спаму, який ніяк не корелював з ефективністю роботи парламенту. З початку повномасштабної війни найбільше проблем було з хабарництвом і незаконним збагаченням. Наприклад, депутатка Марченко. Обіцяла ухилянтам забезпечити необхідне рішення від ОВА про дозвіл на виїзд за межі України, а також внести відповідні відомості до системи "Шлях". Її відпустили під зовсім смішну заставу. У владі дуже багато випадків саме хабарництва.

Але громадський контроль і співпраця з західними партнерами спонукає владу боротися з корупцією. Маємо багато обшуків і затримань. І це добре. Виконавча влада серйозно мобілізувалася. Але є момент – вона сьогодні немає наміру проводити серйозні реформи. Війна – одна з причин, бо робити в цих умовах непросто. Але перевести економіку на військові треки все-таки можна було. А цього не зробили. Хоча треба відзначити, що з початком повномасштабної війни влада стала рішучою в ухваленні рішень. Наші заяви до ЄС і НАТО видавалися зухвалими, але насправді це був правильний крок. Сьогодні вже можемо говорити про очікуваний процес переговорів. І президент Єврокомісії про це говорить. Хоча це не швидко. Але щодо внутрішнього законодавства є серйозні проблеми.

Складно назвати конкретне ім'я. Але можна сказати, що велику помилку свого часу допустив колишній керівник Офісу президента Андрій Богдан. На етапі формування партійного списку "Слуг народу". Велика кількість ноунеймів в парламенті спричинила вже зараз багато проблем для команди президента. На рівні підбору кандидатів, які потім стали чиновникам, було серйозне недопрацювання. І це дає свої результати зараз.

Судовий процес, на перший погляд, може вважатися справедливим. Порушили низку кримінальних справ, вручили підозри. Вся ця тяганина з обранням запобіжного заходу перетворюється на спробу захисту Коломойського говорити про політичний процес. Але притягнення Коломойського до суду – це, на мою думку, консенсус між США та нашою владою. Тому що у Штатах проти нього порушена справа. А з іншого боку Коломойський був досить впливовим на ситуацію в Україні.

У перспективі можна передбачити, що Коломойський може не уникнути відповідальності. Це буде проявом того, що влада дійсно готова боротися з олігархатом в Україні. Що сприятиме нашій економічній стабільності. Але цей процес розпочали під тиском західних партнерів.

Лист дуже недавній. І там чітко прописано: будуть зміни і реформи – будуть гроші. Але треба розділити – на що саме гроші. Йдеться про військову допомогу та інвестиції, дотації в бюджет. Коли Штати говорили про зв'язок реформ та допомоги, то йдеться про другу частину. Тому що військову допомогу ніхто не різатиме. Навіть новий спікер Конгресу США Майк Джонсон сказав, що цього не робитимуть. Навіть відверті трампісти це розуміють. А от щодо фінансової допомоги є застереження. Будуть зміни – буде фінансування до бюджету. Штати хочуть чіткого контролю за коштами. Щодо реформ також – від нас очікують їх виконання.

Нам призначили спеціального представника Пені Пріцкер і вона опікуватиметься питаннями реформ щодо економічної сфери. Тому що у нас великі проблеми з реформуванням. Усі президенти за часів незалежності України багато говорили, яку саме економічну модель Україна повинна будувати. Але далі розмов справи не йдуть.

Це правильна фраза. Тому що Європа, на жаль, не відчуває війни. Але ми говоримо про обов'язок влади та урядів наших західних партнерів. І у них є зобов'язання передавати нам допомогу. Тому що навіть риторика від наших західних партнерів однозначна – вони самі прекрасно розуміють, якщо не допомагатимуть нам зараз, то війна буде в Європі. Тому так, ми стримуємо Росію і тому Захід має допомогти.

Звісно, критика є. Тому що ЄС хоче ефективності використання допомоги. Або більшого контролю. Без цих коментарів і заяв ми не обійдемося. ЄС має нам допомагати. Але ми теж маємо бути відповідальними. Тому що коли 30 відсотків допомоги не доходить до військових частин, то про що говоримо? Це саме про недостатність контролю. Завозять автівки через кордон для армії, а потім їх подають. Де тут контроль? Нам потрібно працювати над цим.

Історії про те, що Захід втомлюється – це російські наративи. Сьогодні такі заяви в ЄС лунають, наприклад, від Орбана. У Штатах Майк Джонсон говорить: "ми повинні допомагати Україні". Це про багато що свідчить. Німеччина цього місяця надала допомогу на понад мільярд євро. Це країна, яка на початку вторгнення не хотіла нічого давати. Від Данії отримали 500 мільйонів військової допомоги. Європа чудово усвідомлює, що мусить допомагати нам.

Момент пропаганди у війні має бути. Від цього нікуди не дінемося. Треба шукати позитивні новини. Подібні заяви якраз і мобілізують українців. Звісно, коли ці плани не реалізуються, то є розчарування. Але владу сильно засуджувати за це не варто. Є багато інших питань щодо мобілізації чи військового обліку тощо. А це зовсім інша історія. Не може Зеленський чи Буданов вийти зі словами, що ми програли. Ми на початку повномасштабної війни змогли так швидко мобілізувати суспільство, певною мірою, саме завдяки інформаційній кампанії. Це пропаганда і вона має бути. Інакше ворога не перемогти. Суспільство потрібно підтримувати і направляти.

Є серйозні недопрацювання по Міністерству оборони. Щодо забезпечення армії. Це стосується і амуніції, і машин, і зброї. Влада мала б працювати більш ефективно. Хоча не можна сказати, що нічого не робиться. У нас потроху налагоджується і наростає робота з західними партнерами, наприклад. Але переходу економіки на військові рейки не було. І загалом у цьому напрямку зроблено вкрай недостатньо. Можна і треба було зробити набагато більше.

Наприклад, мобілізовані отримують бронежилети і каски. Але вони важкі – плитоноски і плити до 16 кілограмів. Носити їх – ламати собі спину. А до війська беруть і так не завжди здорових. Армії потрібна сучасна і легка броня. Можна було налагодити виробництво капсульних броньованих автомобілів. Тому що у нас були націоналізовані підприємства, які можна було використовувати для цього. А авто потрібні на фронті.

Кабмін у нас абсолютно несамостійний орган влади. Підпорядкований Банковій. І це десь могло би працювати за наших умов, коли ж єдність команди. Але водночас парламент демонструє самостійність і часто це не на користь провладній партії. З іншого боку, Кабінет міністрів координує роботу з Офісом. І це мало би давати кращий результат. Але насправді ж, економічний блок уряду серйозно недопрацьовує. Так, у нас великі проблеми з фінансуванням бюджету. На наступний рік маємо отримати допомоги і кредитів більше ніж півтора трильйона. Це дуже велика цифра. Тому нам треба думати, як збирати більше податків. У нас це завжди роблять через підвищення податкових ставок. А треба було б збільшувати базу оподаткування. Тобто кількість робочих місць, розширювати підприємства. І це можна було б робити. Але так не відбувається. Найбільші проблеми уряду саме в економічному блоці.

З натяжкою можна сказати, що успіхом є низка документів, які ухвалив парламент, для початку переговорів з ЄС. Євросоюз засвідчив, що готовий. З іншого боку маркерами було те, що виконали вимоги. Але процес ще не завершений. Кабміну з парламентом доведеться працювати і змінювати законодавство, щоб воно відповідало європейським стандартам.

Але щодо роботи правоохоронних органів і судової гілки влади ще є серйозні проблеми. Хоча це системна історія, яку треба змінювати з усіх боків. Бо зараз все, що роблять, - це лише фасадні реформи.

Штаби активно готуються до виборів. Складають комунікаційні стратегії. Тому що змінилися платформи для донесення інформації. Зараз багато нових і успішних Телеграм-каналів, значення ролі телебачення впало. Вже розмови у політичних штабах йдуть активно і нові стратегії там теж напрацьовують. Готуються альтернативні проросійські проєкти, щоб підібрати електорат забороненої "ОПЗЖ". Розглядають варіант створення партії військових.

Реальність виборів у наступному році дуже висока. І президентських, і парламентських. Всі дуже потужно готуються.

 

У Конституції прямої заборони немає. У Законі про воєнний стан - є. Звісно, це привід для звернення до Конституційного суду. Однак ідея виборів серед громадськості не дуже підтримується. Але будуть ті, хто звернеться до суду. І може навіть рішення буде не на користь виборів. Тому влада може піти на скасування воєнного стану. Може бути нове заморожування війни, і передумов для такого варіанту більш ніж достатньо. Тому що Захід відчуває, що виявився не готовим до такої війни, є снарядний голод – світ просто не встигає виробляти стільки зброї. Але такі ж проблеми і в Росії, вони вже звертаються до Північної Кореї за допомогою. Врешті-решт, найгіршим сценарієм може виявитися саме заморожування. І це стане часом підготовки до нового етапу війни. Такий період у нас і був. І за цей час проводили четверо загальнонаціональних виборів. Зеленський вже прямо сказав, якщо необхідно, будуть змінювати законодавство.

У нього найвищий рівень довіри серед усіх політиків. У нього немає негативу, який є у Петра Порошенка чи Юлії Тимошенко. Зеленський зараз кандидат номер один, якщо не з'явиться хтось з військових. Скажімо, рівня Залужного. З медійністю і довірою людей. Без такого кандидата шанси перемогти у Зеленського дуже високі. І він у цьому зацікавлений. Бо з часом, якщо відтягувати вибори, він втрачатиме рейтинг. Люди вимагатимуть конкретних рішень по завершенню війні, і багато хто з часом буде готовий до заморожування. Але зараз президент має високий рівень довіри. І це факт. Тому для нього це найкращий шанс на другий термін.