Три країни визнали Палестину державою і це викликало дискусії у Європі та США, не кажучи вже про Ізраїль. Для нас ситуація особливо делікатна, бо Україна під збройною агресією РФ. У подробицях розбиралася Gazeta.ua.
Трійка перших
Нагадаємо, триває арабо-ізраїльський конфлікт, останнім серйозним епізодом якого стала ракетна атака Ірану на Ізраїль у відповідь на обстріл ЦАХАЛом іранського посольства у Дамаску. Відтоді було досягнуто хиткої домовленості про доставку гуманітарної допомоги у сектор Гази. Натомість між США та прем'єром Ізраїлю Беньяміном Нетаньяху виникли розбіжності щодо спецоперації в місті Рафах. Сполучені Штати наполягали на гуманітарному плані для жителів міста, за яким, як стверджує Нетаньяху, Ізраїль мав завдати удару, бо там розташовані залишки ХАМАСу. Без такої операції не може бути й мови про врегулювання конфлікту, оскільки угруповання ХАМАСу будь-якої миті можуть відновити свої терористичні атаки.
За останніми повідомленнями (з посиланням на анонімного американського чиновника), Ізраїль відкоригував операцію по Рафаху відповідно до зауважень США та вже підійшов до центру міста.
На тлі підготовки до рейду на Рафах відразу три європейські країни не лише заявили про наміри визнати Палестину як державу, але й зробили кроки назустріч цьому рішенню.
"Іншого не дано"
Зокрема, 28 травня Рада міністрів Іспанії має проголосувати відповідне питання, заявив прем'єр країни Педро Санчес. Аналогічно вчинили Норвегія та Ірландія. "Мир на Близькому Сході неможливий без рішення, яке базується на створенні двох держав", - пояснив прем'єр Норвегії Йонас Гар Стьофе. На його думку, визнання Палестини державою дасть підстави висувати вимоги до неї. Те ж заявив і представник уряду Ірландії.
В Ізраїлі обурилися. "Це не крок до миру, а нагорода за террор", - зазначено на офіційній сторінці Ізраїлю. Міністр закордонних справ Ісраель Кац розцінив наміри Ірландії та Норвегії як "сигнал усьому світу, що тероризм окупається". Окрім цього, МЗС Ізраїлю відкликав послів у цих країнах для консультацій. Депутатка Кнесету Шарен Хаскель письмово звернулася до Нетаньяху та Каца із закликом визнати державність Каталонії та інших іспанських провінцій у відповідь на визнання Палестини.
Навколо заявки в ООН
Формально підстави у трьох держав ухвалювати таке рішення є. По-перше, низка країн (Палестина стверджує, що більш ніж 140) раніше заявили про готовність визнати її.
По-друге, наразі Палестинська автономія вчергове подала заявку до ООН на повноправне членство. Підставою стала резолюція Генасамблеї ООН від 10 травня, згідно з якою передбачено "підвищення статусу" Палестини в Організації об'єднаних націй. Простіше кажучи, Палестина добивається в ООН права голосу, бо інші можливості вона має. Проти резолюції висловилися США, Угорщина, Чехія та Ізраїль. Україна була з-поміж тих держав, які утрималися. Як от ще Австрія, Німеччина, Велика Британія та Італія.
Повноправне членство в ООН автономії створить прецедент, тому в резолюції особливо наголошується, що це має бути винятком. З іншого боку, Палестина давно діє як повноправна держава у низці міжнародних структур, зокрема, так званого Глобального півдня (Ліга арабських держав та інші), тож відмахуватися від рішень не є доцільним. Та доки США, Франція та Велика Британія виступатимуть проти або "стримано "за", вони, як постійні члени Радбезу ООН, блокуватимуть визнання Палестини державою на рівні Організації.
США та Німеччина озвучили свої мотиви: принципово вони не проти, заковика в тому, як це має статися. Представник Ради нацбезпеки США у коментарі CNN пояснив, що президент Джо Байден підтримує створення двох держав і в цьому послідовний, але "шляхом прямих переговорів між сторонами, а не через одностороннє визнання". Немає сенсу визнавати державу, якщо не зрозуміло, хто її представляє та на якій території, пояснив прем'єр Чехії Петр Фіала.
Скандал із ордерами
Занепокоєння Вашингтона зрозумілі: без врегулювання відносин між Ізраїлем та нововизнаною Палестиною високі шанси нового спалаху конфлікту в регіоні. Крім того, ситуацію ускладнює ще один скандал.
Міжнародний кримінальний суд (МКС) отримав запит від прокурора МКС Каріма Хана щодо ордеру на арешт Беньяміна Нетаньяху та низки інших ізраїльських високопосадовців (наприклад, міністра оборони Йоава Галанта) та водночас лідерів ХАМАСу. На думку Хана, ці особи (з обох сторін) винні у військових злочинах та злочинах проти людяності у ході війни між Ізраїлем та ХАМАСом.
"Історичний сором", - так оцінив заявку на ордер Ісраель Кац.
Не в захваті і в ХАМАСі, де заявили, що це "спроба прирівняти жертву до ката".
У Сполучених Штатах Америки та Німеччині наголосили, що ХАМАС та Ізраїль не є зіставними. Цікаво, що спікер Конгресу США Майк Джонсон пригрозив санкціями МКС, якщо запитуваний ордер таки буде видано. Ситуація має розвиток - Білий дім обговорюватиме з Конгресом відповідь США на видачу ордерів, повідомив 23 травня радник президента з нацбезпеки Джейк Салліван.
Утім, є й інші позиції. Бельгія та Франція наголосили на суворому дотриманні міжнародного гуманітарного права, винні у порушенні якого, незалежно від сторін, мають бути покарані. Більше емоцій висловила Туреччина - країна вітає визнання Палестини, наголосило турецьке МЗС.
Без кордонів і виборів
Якщо держава Палестина буде визнана, постане два питання: кордони та влада. Норвегія зазначила, що демаркація кордонів між двома державами має відбутися по лінії до 4 червня 1967 року. Утім, така позиція неминуче призведе до конфлікту, бо, як мінімум, поставить під сумнів належність до Ізраїлю території Східного Єрусалиму. Щодо виборів, треба обумовлювати, чи мають вони відбутися відразу після визнання Палестини, або станеться де факто легітимація чинної влади.
Усі ці деталі важливі для України набагато більше, ніж здається. Експерт з політики, доктор Абдул Рауф Ікбал вважає, що через глобалізацію конфлікт на Близькому Сході впливає на російсько-українську війну, і навпаки. Зокрема, ХАМАС обрав момент нападу на Ізраїль, коли Захід був зайнятий підтримкою України. Два конфлікти у гострих фазах впливають і на США. Близький Схід став полем геополітичної битви між США та Китаєм. А російсько-українська війна впливає не лише на світову економіку, а й змінює розташування великих держав, наголошує автор. Причому обидва конфлікти потребують не лише дипломатичного, але й фінансового долучення США. Тому шляхи врегулювання матимуть особливе значення.
Користуються слабкостями
Хоча, коли говорити про Близький Схід, досі про ризикову конкретику не йдеться, вважає експерт, колишній дипломат Михайло Пелліверт. За його словами, визнання Палестини - декларативні, "зазначено, що визнається легітимність прагнень до створення незалежної держави".
У цьому сенсі, російсько-українська війна суттєво відрізняється від арабо-ізраїльського конфлікту, бо Україна і РФ є усталеними державами, котрі визнають існування одна одної навіть нині, наголосив консультант з комунікацій Юрій Богданов.
Серед ізраїльтян існує думка, що варто погодитися на визнання Палестини. Громадянин держави Ізраїль Борис Шустер розказує: готові погодитися на варіант "дві держави", якщо та як тільки буде забезпечена безпека самого Ізраїлю. У Палестині ж населення ніби й "за", однак верхівка ХАМАСу живе за рахунок війни, тому, на думку Шустера, навряд чи згодиться на мирне врегулювання. Особливо після 7 жовтня. Спільне у двох конфліктах те, що і в Україні, і на Близькому Сході "грає" Росія. Причому "демократичній країні протистоїть авторитарний режим з такими ж союзниками. Який добре вміє користуватися слабкостями міжнародних інститутів та недоліками демократій, не визнає для себе жодних правил. Спроби домовитися сприймають як слабкість", - зазначив він.
Паралелі та ризики
Врегулювання конфлікту на Близькому Сході, звісно, стоїть на світовому безпековому порядку денному, розповів Gazeta.ua кандидат політичних наук Олексій Буряченко. За його словами, цей конфлікт та російсько-українська війна для світового співтовариства приблизно на одному рівні за пріоритетністю врегулювання, хоча ризики обох конфліктів різні.
"Російсько-українська - найбільша континентальна війна з часів Другої світової, але конфлікт на Близькому Сході має менш контрольований характер, там задіяно набагато більше країн, забезпечити стабільність значно складніше, ніж у нас, - наголосив експерт. - І Росія на цьому намагається грати, через стосунки з Іраном та його проксі-країнами шантажувати світове співтовариство. РФ допомагає врегулювати конфлікт на Близькому Сході в обмін на те, що світ піде назустріч Путіну в питанні миру в Україні. Тому ці конфлікти пов'язані. Більше того, у цьому я вбачаю ризики залучення до мирного процесу на Близькому Сході російської сторони".
Як зазначив Олексій Буряченко, нині Росія активно просуває свої посередницькі послуги, розуміючи, що мирний план по Україні стовідсотково напрацьовуватиметься без участі Москви, а от у пошуку рішення по Близькому Сходу вона могла б зіграти значиму роль.
Ризик для України у тому, попереджає експерт, що на Заході намагатимуться до президентських виборів у США знайти вихід хоча б з одного з цих двох конфліктів.
"Нам, звісно, хотілося б, щоб цей вихід був справедливим щодо миру в Україні, але якщо Захід побачить затягування процесу або неготовність сторін йти на компроміси, то може віддати перевагу врегулюванню конфлікту на Близькому Сході. Саме тому Росія та Іран нині просувають Палестину. Тому нам дуже важливо зберегти дипломатичну динаміку", - підкреслив Олексій Буряченко.
Першість мирної гілки
Дуже важливим у цьому сенсі є якісно підготувати та провести Глобальний саміт миру, який, можливо, дасть Україні переваги у цій своєрідній дипломатичній першості: за мир у якій "гарячій точці" світ візьметься насамперед.
Але всі опитані експерти наголошують: теза про те, що схема мирного процесу на Близькому Сході може стати основою для мирного плану в Україні, і навпаки, є хибною. Конфлікти занадто різні.
2 
8759
Коментарі