IMG = 4 Адвокат, партнер юридичного бюро "Єгоров, Пугінській, Афанасьєв і партнери", спеціалізується на протидії рейдерству. Народився 1966 року у Львові. 1991-го року закінчив юридичний факультет Львівського державного університету Івана Франка. Працював санітаром в Львівській облікарні, заступник директора і директором у фірмі "Галицькі цінні папери", заступником голови "Центру розвитку українського законодавства", в адвокатській компанії "Правіс". Клієнтами Резнікова в різний час були медіа-магнат Володимир Гусинський, ВАТ "Арселлор Міттал Кривий Ріг", компанії "Квазар", ФК "Металіст", інформаційне агентство "ІМК", корпорація "Інтерпайп" та інші. Найбільш визначними у кар'єрі вважає дві справи: 2004 року представництво інтересів Віктора Ющенка у Верховному суді по справі визнання виборів Президента України не дійсними ("третій тур"), а також справа захисту акціонерів "Криворіжсталі" і Нікопольського заводу феросплавів проти реприватизації. З 2008 року є депутатом Київської міської ради від "Блоку Миколи Катеринчука". "Я політиком себе не вважаю, - говорить про себе. У міській раді Києва все політизована, але все ж це місцеве самоуправління. Моє депутатство — радше громадська діяльність, ніж політика". Захоплюється дайвінгом, стрибками з парашутом, гірськими лижами, автоспортом. Розлучений, має сина та доньку. Юрист, партнер юридического бюро "Егоров, Путинский, Афанасьев и партнеры", специализируется на противодействии рейдерству. Родился в 1966 году во Львове. 1991 года окончил юридический факультет Львовского государственного университета Ивана Франко. Работал санитаром в Львовской облбольницы, заместителем директора и директором в фирме "Галицкие ценные бумаги", заместителем председателя "Центра развития украинского законодательства", в адвокатской компании "Правис". Клиентами Резникова в разное время были медиамагнат Владимир Гусинский, ОАО "Арселлор Миттал Кривой Рог", компании "Квазар", ФК "Металлист", информационное агентство "ИМК", корпорация "Интерпайп" и другие. Наиболее выдающимися в карьере считает два дела: в 2004 году представительство интересов Виктора Ющенко в Верховном суде по делу о признании выборов Президента Украины недействительными ("третий тур"), а также дело защиты акционеров "Криворожстали" и Никопольского завода ферросплавов против реприватизации. С 2008 года является депутатом Киевского городского совета от "Блока Николая Катеринчука". "Я политиком себя не считаю, - говорит о себе. В городском совете Киева все политизировано, но все же это местное самоуправление. Мое депутатство - скорее общественная деятельность, чем политика ". Увлекается дайвингом, прыжками с парашютом, горными лыжами, автоспортом. Разведен, имеет сына и дочь.
Нещодавно суспільство сколихнула історія у Врадіївці, коли міліціонери побили та зґвалтували тамтешню жінку. Таке відчуття, що щось не так в усьому державному управлінні. Як гадаєте?
- Думаю, що події у Врадіївці для цих міліціянтів – буденність, - розповідає Олексій Резніков. - Вони знали, що їх прикриватимуть. Бо там система кругової поруки, коли один одного покриває. І ця система зобов'язує начальника дільниці покривати злочин його підлеглих. Навіть якби він захотів, розібратися всередині - він не може цього зробити. Бо ці ж хлопці внизу допомагають йому вчиняти свій безлад, і працюють вони як коліщатка в системі. Як їх займати?
Що функціювання такої системи з коліщатками означає для держави?
- Потрібно подивитися, що відбувається в країні. Очевидно, що представники влади перестали виконувати державні функції. Вони перестали бути регулятором, забеспечувати громадський спокій, організовувати нормальне життя громадян. На сьогоднішній день багато є державних професій, які використовуються просто як заробіток. Ніби це приватні корпорації. Це і судді, прокурори, міліція.
Такі політичні мікро-шоки можуть призвести до більших наслідків?
- Там попервах не було ніякої політики, жодної партії, наскільки нам відомо. Тільки колективна стихія. Але саме так починалися революції. Наприклад, арабський світ. Якось хлопця з єгипетського базару постійно безпідставно займала поліція. Він покінчив з життям. Араби повстали. Те ж саме відбувається в Стамбулі - екологічний бум, ніякої політики. Якісь там парк, дерева та кущі. І невідомо чим все ще закінчиться. З такими стихійними речами грати не можна. На сьогодні це величезна помилка влади, що вони не можуть забеспечити контроль на місцях. Пам'ятаєте, що відбувалося на виборчих дільницях під час місцевих виборів? Пригадайте Мукачево 2002 року.
Стихія до чого призведе?
- Саме страшне, що владу може змінити не політична партія, яка зараз в опозиції, а політичний вибух. Хто на цій піні підніметься - це невідомо.
Але ж є судова система, яка має бути гарантом дотримання в суспільстві певного рівня справедливості, щоб не було таких стихій?
- Має існувати механізм важелів та противаг. Це всім відомий принцип розподілу влади, в якому існує законодавча, виконавча і судова влада. І вони одне від одного незалежні. А зараз важко так говорити, бо виконавча влада повністю контролює судову. Наприклад, виконання судового рішення має відбуватися спеціальним органом, який називається Виконавча служба. Вона не належить до судової влади, а до виконавчої - підпорядкована Мінюсту. Навіть в радянські часи це були судові виконавці. І вони знаходилися в приміщеннях суду і підпорядковувалися голові суду відповідного рівня. І це було зрозуміло. Суд поставновив рішення, а потім виконавці забезпечують його примусове виконання. Утім судовий захист при порушенні прав працює не до кінця. Давайте уявимо собі ситуацію, коли ви позиваєтеся до податкової, митниці, пожежників. Вам ой як складно воювати проти виконавчої влади, використовуючи саму ж виконавчу владу. Одна рука буде віддавати зі своєї ж кишені чи карати іншу руку? Та що ви, про яку справедливість може бути мова?
Другий момент – якщо суддя задіяний у "великих" проектах, він має певний імунітет. Наприклад, якщо він обслуговує рейдерські захоплення. Таких суддів не притягають до відповідальності. Просто відмовляють у задоволені скарг на такого суддю. Або вона довго розглядається, приховується. Системна корупція - це теж один із елементів слабкості судів.
Тільки судів?
- Ні. Перебування на державній посаді загалом - спосіб заробітку. Не за рахунок зарплати, а за рахунок зловживання владою.
Що потрібно, щоб реформувати держапарат?
- Потрібна політична воля, реальний план змінити державу на краще і приблизно 100-120 чоловік. У нас є голова СБУ, суду, прокурор, начальник міліції, губернатор. Це влада п'яти осіб в кожній області. Ці люди в своєму регіоні мають забезпечити реалізацію цієї програми. І все буде гаразд. Воно почне далі само працювати. Часто стикаюся у суді з тим, що судді виконують команду по дзвінку. Не буде дзвінка — все буде працювати, при певному рівні контролю. Вигідно було б і людям, бо суд чесний. І бізнесу, бо рейдерство стало б малорентабельним.
Опишіть найпопулярніші схеми рейдерського захоплення підприємства?
- Професійні рейдери бачать солодкий об'єкт. Кажуть, ми проінвестуємо у нього приблизно 300 тисяч доларів. У них війна буде тривати короткий термін часу - рейдери люблять бліцкриг. Якщо вони захопили підприємство, то далі вони його перепродають. Або від них відкуповується той, кого вони захопили. Якщо у них закінчуються ресурси, вони припиняють війну. Або так. У них умовно є 3 мільйони та десять об'єктів. Вони розподіляють цю суму між об'єктами. Десь спрацьовує, десь ні, десь за 100 тисяч вклались. Далі — пішов прибуток. Часто рейдерів наймають, щоб збити ціну на якесь підприємство, щоб потім його купити задарма. Але в цьому бізнесі є певна межа - скільки готовий цей замовник заплатити за об'єкт, заради якого він робить такі речі. Якщо об'єкт коштує умовно 100 гривень, інвестор-загарбник для себе вирішує, що він за нього хоче заплатити не більше, ніж 30 гривень. Рейдерам він заплатить 10-15%. Це класичні війні на виснаження.
Кого треба знати у владі і кому треба заплатити, щоб стати успішним рейдером?
- Перший - голова суду, чим вище, тим кращею. Другий - керівник Виконавчої служби. Третій - прокурор, щоб прикривати, щоб не було кримінальних справ проти вас. Четвертий - начальник міліції, в залежності від рівня, на якому ви хочете працювати. П'ятий - реєстратор. Є державний реєстр, в якому публікується реєстр акцій. Наприклад, треба змінити керівництво. Тільки реєстратори можуть внести зміни в реєстр і довести, що директором є ваша людина. Мета рейдерства - це завжди менеджмент. Тобто, печатка і підпис. Розпорядники всіма активами - це головні речі. А потім - сам актив. Фізичне входження на об'єкт, своя охорона. У першу чергу що має зробити рейдер - змінити керівництво. Поставити свій менеджмент. Все, далі ви можете робити борги, кредити, закладати майно, перерозподіляти, перепродавати. Навіть потім якщо вас виб'ють, все вже вкрадено.
У нас існує Конституційна асамблея. Що вона може зробити для поліпшення політико-правової ситуації в країні?
- Загалом ідея непогана. Який кінцевий продукт вийде з цієї Конституційної асамблеї — відкрите питання. Завжди буде бажання будь-кого, хто б не був при владі, повпливати, написати щось під себе. Отримати більше влади чи довше протриматися на посаді. Тим більше, коли Конституційний суд контролюється владою.
Відколи судді Конституційного суду стали такими залежними?
- Покладено це було за часів Віктора Ющенка. Була війна за Конституційний суд. Три судді були відкликані через скасування Указу про їх призначення. На суддів дедалі частіше почали впливати саме таким чином. Далі була друга спроба припинити дострокове повноваження парламенту указом президента. І справа знаходилася у Адміністративному суді. Тоді в Адміністрації президента знайшовся хтось розумний і порадив Ющенку трюк - скасувати указ про створення Адміністративного Київського суду. Тільки заради того, щоб там не було цієї справи. Це було проти здорової логіки. Ющенко не розумів, що він підписує. Так була остаточно підірвана незалежність всіх суддів.
Ми переходили до президентсько-парламентської і парламентсько-президентської республіки, а потім повернулися назад. Для українського суспільства яка форма правління найкраща?
- Парламентсько-президентська республіка. Звісно, шуму від бардаку в такій республіці більше. Ми можемо згадувати слабкого Ющенка, купу неприємностей. Але завжди була конкуренція. Навіть серед союзників. Корупція була. Та вона не була такою махровою. Опозиції дозволялося говорити все, що хотілося.
Але все ж бардак.
- Так, але той "бардак" симпатичніший за цей "порядок". Насправді тепер порядку теж нема. Це порядок тільки в одну сторону, в одні рейки, і все.
2 
8759
Коментарі
13