Український центр оцінювання якості освіти не отримав достатню кількість коштів для проведення перевірки тестів Зовнішнього незалежного оцінювання. Відповідно учні, які проходили оцінювання, можуть недоотримати бали. Відповідальність за це на міністрові освіти і науки Сергію Шкарлету, розповідає в інтерв'ю Gazeta.ua блогерка, спікерка з питань освіти Татуся Бо – Тетяна Комлик.
Такий стан справ із перевіркою тестів викликав скандал. "Друга перевірка необхідна, вона об'єктивніша. Бувають різні випадки: то занижені бали, то завищені. Якщо бали не збігаються, тоді останнє слово – за керівником групи, – написала Ольга Несенюк, викладачка Житомирського міського колегіуму.
Як рішення про те, що перевірку тестів робитиме одна людина, вплине на процес оцінювання?
Таке рішення негативно впливатиме на процес оцінювання. Всі ми люди. Як би не намагалися об'єктивно оцінювати, на творчі роботи впливатиме наше бачення та світогляд. Оцінка однієї людини апріорі не може бути об'єктивною. Через це і залучали двох осіб, які читали одну роботу.
Якщо була велика розбіжність між оцінками, тоді роботу ще раз перевіряв третій екзаменатор. Він як третейський суддя виносив вердикт. Так уникали суб'єктивності.
Чому ми перейшли на систему ЗНО? Крім того, щоб підігнати систему до європейських стандартів. Це відбулося, тому що екзамени не давали об'єктивної оцінки. Також були ускладнені корупційною складовою. Ми перейшли на ЗНО, щоб була об'єктивність.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Податкова амністія: кому варто боятися
Яка тут провина Українського центру оцінювання якості освіти? А яка – Міністерства освіти?
Коли читала лист УЦОЯО з поясненням, то стало сумно. Це мало вигляд, коли жертва виправдовується за те, що стала жертвою. Центр приймає рішення, скільки наймати екзаменаторів. Але діє в межах виділених коштів. Там не казали: "Нам більше не треба грошей. Ми наймаємо трошки екзаменаторів, нам цього вистачить". МОН проігнорувало потребу Центру. Міністерство не надало кошти.
Ще кілька місяців тому обговорювали, що буде проблема з оцінюванням та екзаменаторами. Тому що інституція не має достатньо фінансів. У 2020 році освітній бюджет порізали до коліна. Шкарлет на це дивився і нічого не робив. Він не відстоює галузь. Гроші забирали у так званий "ковідний фонд". А насправді – пиляли між "Великим будівництвом" та Аваковим. Проблема мала вистрілити рано чи пізно. Сталося це зараз.
Випускники можуть себе захистити? Скільки на це піде часу?
Треба ретельно стежити, скільки дітей подадуть на апеляцію, як вони проходитимуть. Сподіваюся, хтось із батьків матиме час та ресурси піти в суд. І навіть дійдуть до Європейського Суду. Є статті, де можна було економити. Але ця ситуація впливає на майбутнє дітей безпосередньо. Якщо комусь зрізали бали, значить дитині зіпсували три роки. Як мінімум. Граємося у суб'єктивно-об'єктивне оцінювання – бавимося з майбутнім дітей.
Коли говоримо про освіту, розглядаємо учнів абстрактно. Ніби вони не житимуть в країні, не ставатимуть політиками, не прийматимуть рішення. Важливо, щоб вони росли і відчували себе громадянами України, щоб були важливими для держави. З таких питань і починається важливість дітей для країни. Моє покоління, коли ухвалює таке рішення, вважає, що діти якось виростуть та ні на що не впливатимуть. А вони забезпечуватимуть наш соціальний захист. Вони платитимуть податки. На цьому етапі потрібно захистити випускників.
Тут простежується лінія скандалів навколо Зовнішнього незалежного оцінювання, які виникають в останні роки. Це якийсь системний наступ?
Це черговий наступ на ЗНО. На принцип незалежного оцінювання випускників. Давайте пригадаємо, чий улюбленець міністр освіти Сергій Шкарлет? Це міньйон колишнього міністра Дмитра Табачника. Він ставленик ректорів. А їм дуже не подобається система ЗНО, адже скорочена майже до нуля годівничка. Раніше мали вплив, торбу грошей, готівку на вступних кампаніях. Зараз цей важіль втратили. Звичайно, намагатимуться відвоювати стару систему.
Якщо пригадати призначення Шкарлета, то армія старих ректорів, які десятками років сиділи біля годівнички, відвойовували свої інтереси. Чинний міністр освіт – це їх інструмент. Системне недофінансування ЗНО – це спосіб скомпрометувати систему. А потім сказати "Воно не працює! Давайте взагалі відмовлятися". Або зроблять симулякр, щоб європейські партнери не настукали по голові. Тоді зможуть повідомляти, що все працює. А насправді – це не так.
Це частина глобальних проблем з освітою в Україні? Є ще якісь подібні проблеми?
Така ж система відбувається із Новою українською школою. Із переходом цієї реформи у середню школу, на другий рівень. Реформа продовжується на папері. А по школах – біда. Через те, що дотримання принципів НУШу вже ніхто не контролює. Більшість вчителів працюють, як їм заманеться. Створюють видимість. Совісні викладачі намагаються дотримуватися принципів, але їх менше.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сім років проєкту "Стіна": експерт оцінив оборонну міць на кордоні з РФ
Які це матиме наслідки – для вузів та для абітурієнтів?
У нас занадто багато закладів вищої освіти, тому не думаю, що тут ситуація суттєво вплине. Виші недотримують абітурієнтів, студентів. Якщо розподілити рівномірно абітурієнтів по країні, то буде недотримання у кожному виші. Систему закладів вищої освіти потрібно скорочувати. У нас в кожному невеликому місті у 30 тисяч населення сидить якийсь університет чи академія. Вища освіта – повинна існувати для людей, яким треба академічний розвиток.
Але якийсь випускник, який міг би стати хорошим студентом, ризикує не отримати потрібні бали. Доведеться перескладати ЗНО пізніше. І сподіватися, що оцінювання буде об'єктивним. Для цього треба бути наполегливим в апеляції. А це – місяці. Якщо випускник піде в суди, то в тому році не стане студентом.
Які проблеми тут можуть виникати на рівні системи? Який вихід із цієї ситуації?
З точки зору системи вихід у цій ситуації – нормальне фінансування та повернення подвійної перевірки. Всі проблеми системи освіти не вирішують фінансуванням. Це роблять наполегливістю та контролем. Але проблеми у ЗНО треба вирішувати саме на етапі оплати праці.
Якщо сказати, що платимо тільки за первинну перевірку, за подвійну – вже ні. Доведеться змусити або домовитися провести подвійну перевірку тих людей, які проводили перший етап. Але відповідальність у нас закріплена грошима. Якщо працівникові не платять, він не несе відповідальності. Якщо в контракті чи договорі прописуємо одну перевірку, то за другу ніхто не нестиме відповідальності.
Ми казатимемо, у нас проблема на другому етапі, але відповідальних за неї немає. Тому потрібне фінансування.
Як вирішити інші проблеми у сфері освіти?
Потрібне адекватне фінансування взагалі всієї інституції оцінювання освіти. Адже від оцінки якості роботи педагогів, якості підручників багато що залежить. Якщо роками не проводимо оцінювання на всіх етапах, це виливається в те, що у нас випускники не вміють читати.
Якщо не проводити загальне оцінювання якості освіти на проміжкових етапах, я би порівняли це із ситуацією, коли у людини не працює і болить нога, а медики не роблять обстеження. Всі це знають, час від часу дають цукерку пацієнтові. Врешті ногу доводиться відтяти. Це грубий приклад. Так само працює система оцінювання якості освітніх послуг. Її треба проводити регулярно, щоб вчасно реагувати на тривожні показники, коригувати дії.
У нас ця інституція хронічно недофінансована, залишається без уваги центральних органів влади. Директори і педагоги відверто писали, що цього року прикривались карантином, щоб не допускати фахівців. Перевірка сприймається, ніби ця інституція приходить, що покарати працівників школи. А вона працює як діагностика, щоб вчасно вплинути на проблеми.
3 
8759
Коментарі