Сховати Коломойського, втримати рейтинги - експертка про закон Зеленського

Жоден президент в Україні не ставив за мету подолати олігархів. Президенти були частиною олігархічної системи. Фактично щоразу на президентських виборах до другого туру доходять кандидати, які пов'язані з олігархами. В результаті людина, яка заходить на Банкову, обслуговує олігархічну систему, не бореться з нею.

А якщо навіть президент починає боротися з олігархом, то той починає тиснути через телеканали, монополії. Шантажувати президента дефіцитом соціально важливого товару, підвищенням цін.

Не вірю в цю норму. Це вже було. За прем'єрства Яценюка затверджували правила етики держслужбовців. За яким кожен держслужбовець, який зустрічається з бізнесменом, народним депутатом, зобов'язаний був звітувати. Норма не працювала.

Можемо подивитися на розслідування "Радіо Свободи", які постійно фіксують зустрічі президентської команди з олігархами, впливовими людьми. Нещодавно зафіксували Олександра Бойка, власника "Автомагістраль-Південь" - найбільшого підрядника "Великого будівництва" й голови бюджетного комітету, "слуги народу" Арістова.

Але обидва фігуранти зустрічі не визнають. Кажуть: ні, ми не знайомі.

Це може підпадати під підозру про корупцію. Ні що заважає правоохоронцям фіксувати, але вони цього не роблять.

Законопроєкт не спрямований на реальну деолігархізацію. Це популізм, декларація про наміри, правовий нігілізм.

Всі ці норми не даватимуть жодних результатів, якщо не працюватимуть судова система, Антимонопольний комітет, антикорупційні, правоохоронні органи. Які ловитимуть пов'язаних з олігархами чиновників. Якщо ефективно працюватимуть, то і закон про олігархів не буде потрібен.

Законопроєкт доопрацьовуватимуть у парламенті. Щось краще ніж сьогодні, має вийти. Чи буде за цей законопроєкт голосувати олігархічний парламент? Це залежить від того, що для себе порахують олігархи й на скільки дорого комусь із них може обійтися поява цього законопроєкту. Якщо в олігарха виникатимуть якісь незручності, то можуть легко заблокувати ухвалення.

Референдум - це ще десь пів року. До того ж, він буде не поганим конкурентом референдуму Юлії Тимошенко щодо землі. Який не позитивно сприймається на Банковій. З іншого боку, так зможуть затягнути процес прийняття, як каже Володимир Зеленський, необхідного для деолігархізації законодавства.

Якщо на референдумі люди підтримають, документ ще якийсь час опрацьовуватимуть, голосуватимуть. Потім він ще пів року набиратиме законної сили.

Загалом виходить більш як два роки.

Популізм, щоб подобатися людям, зберігати рейтинги. Зеленський немає стратегії, планів, візії. Його команда діє тактично. Є тактичні цілі - зберігати рейтинги Зеленського на більш-менш презентабельному вигляді до наступних виборів.

З іншого боку законопроєкт дозволяє сховати Коломойського. Коли в березні США наклали проти нього санкції, то були переконані - зараз Заленський деолігархізує Коломойського, колишнього бізнес-партнера. Цього не побачили.

Натомість з'явився законопроєкт. За яким Коломойський піде на деолігархізацію по процедурі, визначеній законом - потрапити в реєстр олігархів і так далі. Якщо пройде цим шляхом, то всім іншим олігархам також потрібно буде потрапити в реєстр. Вони цього не хочуть. Тому Коломойського фактично від деолігархізації будуть захищати не президент Зеленський, що викликало б обурення суспільства й західних партнерів, а всі інші олігархи замість нього.

Восени 2019 року Ігор Коломойський приватизував Аульську хлоропереливну станцію. Єдину станцію, яка спроможна переливати хлор з великих цистерн у маленькі ємності для споживання водоканалами. Антимонопольний комітет не бачить стосунок олігарха до станції.

Нещодавно АМКУ дозволив "Метінвесту" Ріната Ахметова придбати Дніпровський металургійний комбінат. Єдиним конкурентом Ахметова на аукціоні буде компанія його колишнього топменеджера. Не бачать, що це збільшить монополію, а за актив на аукціоні Ахметов конкуруватиме фактично сам з собою.

Фірташ роками стягував температурні коефіцієнти зі споживачів – додатковий платіж поверх тарифу на газ.

Господарський суд міста Києва скасував штраф АМКУ за змову на колісних тендерах Укрзалізниці. Сказавши, що дилери "Інтерпайпу" Пінчука начебто конкурують одне з одним на аукціоні.

Тому в олігархів усе добре, все стабільно. Навіть якщо в них виникають проблеми з державними органами, то ці проблеми вирішують у судах з благословіння Банкової.

США ухвалювали закон Шермана. Кілька років він не працював, потім прийшов президент (Теодор Рузвельт, був президентом США у 1901-1909 роках. - Gazeta.ua), у якого була політична воля дійсно робити деолігархізацію. Почали приймати рішення про примусовий поділ олігархічних бізнесів. Фактично, позбавивши монопольних прибутків і монопольного тиску на державу.

Дали багато прав споживачам, на відшкодування шкоди, спричиненої монополістами, олігархами, картелістами. З'явився ринок юристів, які захищали споживачів за гонорари успіху. Картелі не так бояться штрафу, як позовів споживачів на десятки разів більші суми. Криміналізували окремі порушення антимонопольного законодавства, коли за картелі передбачені не тільки штрафи, а й позбавлення волі.

Зараз на лаву підсудних у США потрапив найбільший картель за їхню історію - керівники великих фармкомпаній. Змовлялися під час продажу ліків, вартість яких іноді завищувалася на 1000 відсотків. І цим керівникам компаній загрожує не тільки штраф, прокуратура просить покарання у вигляді 10 років позбавлення волі.

В Україні, на відміну від США, норму про примусовий поділ бізнесів за всю історію застосував Антимонопольний комітет двічі. Хоча є закон про "Захист економічної конкуренції", який дозволяє це робити.